Брати по нещастю?

Стосунки між Україною та Вірменією вже досить давно були напруженими. Воно і не дивно: Єреван був союзником Москви. Ця південнокавказька країна не підтримувала, але й не засуджувала агресію РФ проти України, а одного разу вірменські протестувальники навіть закидали українське посольство борщем, висловлюючи свою незгоду з політикою Києва, який підтримав Азербайджан. А підтримувати його було справою міжнародного порядку: все таки Вірменія окупувала частину території Азербайджану — населений здебільшого вірменами Нагірний Карабах. 

Україна була досить близькою з Азербайджаном. Ця країна виглядала наче брат по нещастю: держава, в якої сусід незаконно захопив частину території, так ще й з допомогою Росії. Азербайджан просто не міг не бути природним союзником України. Принаймні, з погляду самих українців.

Та було одне але. Вірменія — це демократична країна, остання влада в якій прийшла на посади внаслідок революції. А ось Азербайджан — спадкова диктатура, владу в якій тримає клан Алієвих. Саме цей момент став ключовим у тотальній зміні всього, що відбувається у гарячій геополітиці Південного Кавказу. Та з чого все почалося?

Хто кому «миротворець»

На високогірних перевалах стояли солдати у зелених формах. У них була військова техніка, зброя і завдання: слідкувати за порядком в регіоні, за тим, аби не розгорілась нова війна. То були російські «миротворці». А розташовувались вони на південних схилах Кавказьких гір. Кремлівські війська стояли там насправді століттями. Але саме ці, останні, офіційно не охороняли імперію і не завойовували іншу країну. Навпаки, вони мали захистити вірменів — своїх союзників, від азербайджанців. Принаймні так вони казали.

З погляду Баку, світової спільноти і міжнародного права, регіон Нагірний Карабах був і є частиною Азербайджану. Натомість місцеві вірмени, яких там була більшість і які в тому краї були корінним населенням, так не думали. Вони ще у 1991 році проголосили на своїй малій батьківщині ніким не визнану Республіку Арцах. Було це не без допомоги Вірменії, звісно. І не без відома Росії. Нагірний Карабах був спірним регіоном між Азербайджаном та Вірменією ще з початку 20 століття. Але тоді обидві країни захопила російська Червона армія і місцеві нації вже ніхто не питав. Карабах тоді приєднали до Азербайджану і зробили з нього автономну область.

Так усе залишалося до часу, коли почав розпадатися СРСР. Тоді міцна рука Москви ослабла і конфлікт відновився. Між вірменами й азербайджанцями знову почалися сутички. Для світу здавалося, що тільки Кремль утримував їх від війни. І не можна заперечити: воювали вірмени з азербайджанцями виключно з власної волі кожного з народів. Але вигравала від постійних війн на півдні Кавказу лише РФ. Поки Азербайджан не контролював свою територію, Москва тримала на ній свої війська. Їх називали «миротворцями», але за понад 30 років миру вони не досягли і конфлікт не вирішили, лиш його заморожували. Багато в чому це нагадувало їх попередників з Червоної армії, що приєднали населений вірменами край до Азербайджану, зробивши з нього бомбу уповільненої дії.

Поки російські солдати були в Карабаху, Баку мусило зважати на Росію аби була хоча б перспектива відновлення своєї територіальної цілісності. Але водночас від РФ залежала і Вірменія: допоки Єреван турбувала доля карабаських вірменів, лиш Кремль міг бути її союзником. Демократичний Захід не погодився з окупацією Карабаху, Туреччина — найнадійніший партнер Азербайджану, а всі інші країни у російську «сферу впливу» не бажали втручатися. Так ще й для цілого світу Росія довгий час виглядала єдиною «цивілізованою силою», яка утримує Південний Кавказ від війни і взаємних етнічних чисток. Та коли у 2023 році азербайджанські армії взяли Нагірний Карабах в облогу, захопили самопроголошену республіку, а практично всі місцеві вірмени були змушені тікати, російські «миротворці» просто стояли осторонь. Але чому?

Революція в Єревані

У 2018 році у Вірменії сталася революція. Почалася вона після виборів, коли оголосили, що прем’єром країни стане Серж Саргсян, який очолював Вірменію з 2008 року. Люди були обурені. Старий корумпований політик, який був близьким союзником Москви, вже їх не влаштовував. Настав час для громадянського спротиву. Почалися протести. І це спрацювало, Саргсяна скинули. Новим прем’єром країни став лідер протестувальників — Нікол Пашинян. Все виглядало, наче шанс на новий початок, на краще життя. Певним чином так і було. Але такий розвиток подій вкрай не сподобався Росії. 

Як уже було в Грузії та Україні, революції, які досягли успіху завдяки самопожертві громадянських суспільств, завдяки боротьбі за гідне життя, за дотримання прав і демократію, викликали в Москви агресію. Вочевидь російський авторитарний режим у Кремлі панічно боїться того, що протести можуть перекинутися на саму РФ. Зрештою, на початку 90-х у країнах соціалістичного табору вже були революції, а потім розпався СРСР. Та й зовсім нещодавно, під час арабської весни революції перекидалися з однієї країни на іншу, подекуди фізично знищуючи диктаторів. А тут таке ж відбувається просто біля Росії. Та навіть більше: на землях, які раніше належали Російській імперії. Кремль вважає сусідні незалежні країни своєю «зоною впливу», про що недвозначно свідчать російські війська на територіях суверенних держав. А тут революції.

Тепер країни, які в РФ не вважали справді незалежними, могли повністю вийти зі сфери її впливу. Чи стала б Росія жити від того гірше? Ні, але втрачати владу все ще не хотіла. Тому замість того, щоб стати більш привабливим союзником для своїх сусідів, Кремль обрав стару улюблену тактику — імперські війни. Для Москви війна — це можливість зупинити успіхи сусідів і здобути підтримку своїх громадян, а водночас і закрутити гайки сильніше. Це можливість попередити хоч які протести у себе, показавши, що буває за непокору. Грузія у 2008 році, Україна у 2014 та 2022 роках, введення військ в Казахстан менш як за два місяці до повномасштабного вторгнення до України. Можливо, якби більший успіх мали протести в Білорусі, Росія використала б свої війська і там. 

Але Вірменія була особливим випадком. У неї немає спільного кордону з РФ. Але є частина надзвичайно важливої для вірменів території, яка у своїй безпеці повністю залежить від Москви. Можливо, причиною бездіяльності російських «миротворців» в Нагірному Карабаху було бажання «покарати» вірменів за революцію. Можливо, Росія була надто затягнута у війну проти України, щоб щось активно робити ще й на Кавказі. Ймовірно, росіяни зрадили карабаських вірменів з обох цих причин одразу. Як би там не було, а Нагірний Карабах Кремль «віддав» назад Азербайджану. Тепер Баку виглядало значно більш вигідним і надійним союзником для Росії.

Дві диктатури…

З 2022 року РФ з Азербайджаном підписали союзницьку військово-політичну угоду, а також домовилися ділитися розвідданими. До того ж Баку активно будує нову залізницю, яка має сполучити Росію з Іраном — надійним союзником Москви, у якого вона закуповує дрони та ракети. У ситуації, коли Вірменія перестала бути вигідною РФ, Кремль знайшов в Азербайджану ще одну перевагу: газ. Звісно, в Росії безліч своїх корисних копалин, тому їй купувати кавказьке паливо не потрібно. Але їй треба якось продавати своє. 

Від початку російського повномасштабного вторгнення до України Захід наклав на Москву велику кількість санкцій, але особливо чутливим є те, що ЄС збирається повністю відмовитися від російського газу. Заробляти на паливі Кремлю дуже кортить і тут на допомогу прийшло Баку. Путін з Алієвим домовилися, що Азербайджан буде продавати російський газ під виглядом свого до Європи. Два авторитарні режими чудово знайшли спільну мову.

…і одна величезна помилка

Натомість Вірменія тепер намагається рухатися в напрямку Заходу. Нещодавно вірменський прем’єр заявив, що його країна скористається можливістю вступити до ЄС, якщо випаде така нагода. Перед цим вірменські військові проводили спільні навчання з американцями і вигнали зі своїх територій російських прикордонників, які до того там були. А також Вірменія «заморозила» свою участь в ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку — ред.) — російському аналогу НАТО. Та поки Вірменія залишається досить далекою від демократичного Заходу. Десятиліття союзництва з Росією і окупації території сусідньої держави мають наслідки, які швидко не минають. Захист Нагірного Карабаху дався Єревану дорогою ціною і ще й не мав успіху.

Звісно, для вірменів підтримка представників свого народу по сусідству була річчю принциповою. Вірменія — надзвичайно давня країна, що була на карті ще в часи до Римської імперії. Свого часу вона була могутньою силою і територія, підконтрольна вірменським правителям, простягалась аж до Лівану. Саме Вірменія стала першою країною, яка прийняла християнство як офіційну державну релігію — дуже інноваційна річ як на ті часи. Та все ж більшість історії вірмени провели в тіні сусідніх імперій. Перси, греки, римляни, візантійці, араби, турки — всі захоплювали вірменські землі. Востаннє Вірменію поділили між собою Османська імперія та імперський Іран. Потім іранську частину Вірменії завоювала Росія, а турки вчинили на своїй території геноцид вірменів — один з перших у кривавому 20 столітті. До речі, Туреччина досі не визнає своєї відповідальності за це. 

Після всіх цих випробувань вже незалежна Вірменія, набагато менша за своїх історичних попередників, дуже гостро реагувала на боротьбу Карабаху. І це була помилка, яка коштувала цій кавказькій країні десятиліть розвитку. Сьогодні ця помилка поставила Вірменію у вкрай небезпечну ситуацію, бо ж її сусіди — Туреччина, Азербайджан, Росія та Іран, ставляться до Вірменії не надто добре. І в Єревану нині майже немає підтримки демократичного Заходу. Колись Вірменія разом із Грузією цілком може стати крайньою точкою Заходу. Але цьому жорстоко опиратиметься Росія. І для цього ще треба багато працювати, не лише грузинам з вірменами, але й самому Заходу. Попереду на Кавказі безсумнівно буде ще багато перипетій. Та критичні зміни вже почалися.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Ash Haghighi/Pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Ми об’єднали всі наші матеріали на одній платформі, щоб зробити користування сайтом зручнішим і створити спільний простір, де можна обрати тексти для різночитання.

Цю сторінку команда НЗЛ більше не наповнюватиме — усі нові тексти й новини публікуватимемо на сайті The Ukrainians Media.

Люті зміни лютого: що відбулося?

Кінець 2024-го. Протягом усього року ціни на ліки залишалися відносно стабільними, навіть фіксували позитивну динаміку: їхня вартість зросла на 10,8% у порівнянні з майже 19% у 2023-му. Однак у листопаді вони почали стрімко зростати.

Січень 2025-го. Зафіксували найбільше підвищення цін. Тоді вартість 100 найпопулярніших препаратів — які згодом внесли до переліку ліків, ціна яких має знизитися на 30% — стала вищою на майже 20% порівняно з листопадом 2024-го. 

10 лютого 2025-го. У вечірньому відеозверненні Володимир Зеленський заявив, що «ціни абсолютно неадекватні» й анонсував засідання РНБО для розгляду пропозицій щодо зниження вартості ліків.

Того ж дня Аптечна професійна асоціація України відправила до МОЗ «Декларацію про взаємодію щодо зниження вартості лікарських засобів», у якій п’ять найбільших аптечних мереж України («Аптека АНЦ», «Подорожник», «Аптека доброго дня», «Аптека 9-1-1», «Бажаємо здоровʼя») підтримали ініціативу зниження цін за умови, якщо це відбудеться на всіх етапах: виробники знижують відпускні ціни, дистриб’ютори — оптові, аптеки — роздрібні. 

Напередодні, 7 лютого, подібну декларацію підписали українські фармацевтичні виробники — АТ «Фармак», ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ПАТ «Київський вітамінний завод» та ще сім компаній. У ній вони, зокрема, узгодили зниження відпускних ціни з 1 березня на 100 найбільш вживаних препаратів на 30% у порівнянні з січнем 2025 року.

12 лютого 2025-го. Уже за два дні РНБО провела засідання, де визначила подальші кроки, що вводилися в дію з 1 березня. Головне з рішення:

1. Зниження цін на 100 медичних засобів, що найчастіше купують українці, на 30%. 
2. Заборона маркетингових послуг, які виробники чи дистриб’ютори сплачували аптекам, щоб вони займалися промоцією саме їхніх товарів (наприклад, вигідне розташування на полицях, рекомендації провізорів споживачам тощо).
3. Встановлення відсотка граничних надбавок (максимальних націнок) на ліки: для постачальників — 8%, для аптек — 35% на безрецептурні препарати, від 10% до 25% (залежно від вартості) — для рецептурних та тих, що внесені до Національного каталогу цін.
4. Відновлення державного нагляду (контролю) за учасниками фармринку. 

Того ж дня Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію цього рішення.

14 лютого 2025-го. Європейська Бізнес Асоціація закликала Президента України ветувати ухвалений законопроєкт. У заяві вперше заявили про можливий дефіцит препаратів: «Для низки ліків виробники, імпортери та дистриб’ютори об’єктивно не зможуть виконати запропоновані вимоги, а отже певні ліки будуть поступово виведені з обігу». 

19 лютого 2025-го. МОЗ опублікувало список зі 100 ліків, вартість яких мала знизитися з 1 березня. У ньому зазначили їхню максимальну допустиму вартість для споживачів. Серед них — Парацетамол-Дарниця (37,92 грн), Ібупрофен-Дарниця (86,36 грн), Корвалол ® 50 мг (63,07 грн), Магнікум-Антистрес ® (333,07 грн), Мукалтин ® 50 мг (120,12 грн) й інші. 

20 лютого 2025-го. Аптечна професійна асоціація України опублікувала звернення із застереженням: таке державне регулювання цін — економічно необґрунтоване, доступність медикаментів потрібно забезпечувати без знищення фармацевтичної галузі. 

Що пішло не так: на що нарікає громадськість?

Ціни. Попри те, що вартість ліків мала знизитися, вже наприкінці березня 2025 року почали з’являтися публікації про протилежне — ціни зростають. Водночас один місяць — надто короткий термін для остаточних висновків — деякі впровадження вступали в дію пізніше. Наприклад, закон про референтне ціноутворення набув чинності 12 лютого — через два місяці після офіційної публікації. Також аптеки мали збути препарати, які закупили за старою ціною. Тож зараз, через 11 місяців, ми проаналізували динаміку цін на ліки за 2025 рік. Для дослідження обрали по два препарати кожної компанії, чиї продукти входили до початкового переліку 100 найуживаніших, й порівняли середню ціну по Україні за рік (за даними сервісу Tabletki.ua та Національного каталогу цін).

ПрАТ «Фармацевтична фірма «ДАРНИЦЯ»

АТ «ФАРМАК»

АТ «Київський вітамінний завод»

ТОВ «Кусус Фарм»

ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ»

Корпорація «Артеріум»

ПрАТ ФФ «Віола»

ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

ТДВ «ІнтерХім»

На 16 із 18 аналізованих препаратів ціни на кінець 2025 року були нижчими порівняно з його початком. На два інші вартість зменшувалася впродовж року, проте наприкінці стала вищою — у межах однієї гривні. То в чому ж полягає проблема?

Вартість на препарати знизилася в порівнянні з початком року. Проте саме тоді, в січні 2025 року, ціни на найпопулярніші ліки зросли на майже 20% у порівнянні з листопадом 2024 року. Тож вартість не так знижували, як повертали до попередньої.

Ціна на деякі ліки, що не ввійшли до переліку 100 найпопулярніших, почала підвищуватися. В Аптечній професійній асоціації України це пояснили забороною маркетингових договорів, завдяки яким вдавалося обмежувати націнку на рівні 14-15% і створювати програми лояльності. 

На противагу — у відповіді НЗЛ Фармацевтичне управління Міністерства охорони здоров’я України вказало, що вже завершено всі етапи формування Національного каталогу цін, що має допомогти «уникнути необґрунтованого завищення цін і забезпечить прозорість закупівель ліків». 

Суперечки між виробниками й аптечними мережами. Через зміни, впроваджені у 2025 році, загострилися конфлікти між тими, хто виробляє ліки, і тими, на чиїх полицях ми їх купуємо. Особливо це помітно на прикладі «Дарниці». Протягом минулого року компанія кілька разів призупиняла виробництво: не через брак необхідного, а через переповнення складів препаратами.

Виробник нарікає на аптечні мережі, що скоротили продаж їхніх ліків із березня 2025-го, коли після скарги виробника заборонили маркетингові договори. Аптеки це заперечують і пояснюють це обов’язком продавати ліки дешевше. Тут «Дарниця» — не в найкращій позиції, адже, ймовірно, не знизила відпускні ціни на певні препарати. Станом на вересень 2025 року склад був заповнений на 95%, штат поступово скорочували. 

Наприкінці вересня «Дарниця» звернулася до Антимонопольного комітету (АМКУ). Той 2 жовтня почав розслідування щодо порушення найбільшими мережами аптек законодавства про захист економічної конкуренції. У відповіді НЗЛ комітет повідомив, що наразі проводить збір й аналіз доказів у справі. 

У результаті на полицях аптек складніше знайти знайомі препарати, натомість пропонують їхні аналоги. Виробники й аптечні мережі продовжують конфліктувати, а органам контролю наразі не вдалося це врегулювати. 

Закриття аптек у прифронтових територіях. Доставляти ліки в достатній кількості для людей, які проживають у зоні активних бойових дій та у віддалених селах, було складним завданням і до початку врегулювання в лютому 2025 року, проте воно загострило ситуацію.

• Мобільні аптеки. У серпні «Аптека 9-1-1» зупинила роботу двох мобільних аптечних пунктів на Харківщині й Херсонщині. Через це без доступу до ліків таким способом залишилися жителі 52 населених пунктів у Херсонській області. Причина — зміни в законодавстві негативно вплинули на фінансування стаціонарних аптек мережі, відтак забезпечувати роботу мобільних пунктів («аптек на колесах») стало важче (купівля й устаткування 1 такого пункту коштує близько 1,45 млн грн, обслуговування — приблизно 100 тисяч грн на місяць).
• Стаціонарні аптеки. Робота «нерухомих» аптечних пунктів у прифронтових територіях також ускладнилася. У відповіді НЗЛ виконавчий директор СЕО мережі «Подорожник» Тарас Коляда прокоментував: «Наприкінці березня 2025 року в дев’яти прифронтових областях працювали 407 аптек мережі “Подорожник”. Наприкінці жовтня — 416. Ці населені пункти зазнають найбільше обстрілів, тут найчастіше доводиться закриватись. Торік “Подорожник” був найдинамічнішим ритейлером, але цього року ми відстаємо від своїх планів і зросли всього на девʼять аптек за пів року. Для найбільшої мережі це низький показник». 

Виконавчий директор додав, що попри все «Подорожнику», як одній з найбільших аптечних мереж, легше втриматися в таких умовах, але загально на ринку ситуація «значно гірша».

«З початку року в Україні стало на 270 аптек менше [відповідь станом на листопад 2025 року, — ред.]. Для розуміння: в середньому одна аптека «Подорожник» обслуговує 2100 клієнтів на місяць. Кожне закриття означає, що понад 115 000 українців змушені шукати, де їм тепер купувати ліки. А що, як в одному районі закриваються відразу декілька аптек? Знижується доступність ліків, виникає локальний дефіцит, бо інші аптеки не справляються з додатковим попитом, люди витрачають більше часу на пошуки ліків, який, на жаль, може коштувати здоровʼя та навіть життя».

Що про це кажуть у МОЗ? Станом на листопад 2025 року функціонували 28 мобільних аптечних пунктів у 19 областях України — про це МОЗ повідомило у відповіді НЗЛ. Для порівняння: у травні — 29 пунктів у 17 областях. У МОЗ зазначили, що постійно працюють над питанням збільшення доступності ліків, а також згадали співпрацю з Укрпоштою: «Проєкт “Укрпошта. Аптека” масштабовано на всі регіони України, у тому числі прифронтові та території, де ведуться активні бойові дії».

Чому говорять про можливий дефіцит?

Кількість ліків на полицях аптек залежить від кількох сторін: виробників, логістики, дистриб’юторів і безпосередньо роздрібних мереж. Якщо на якомусь з етапів виникають проблеми — це може призвести до зменшення обсягів препарату в аптеках. 

Наприклад, восени спостерігався дефіцит вакцин проти грипу. Про його причини розповів Тарас Коляда, виконавчий директор СЕО мережі «Подорожник»: «Тут якраз змішалися кілька факторів. По-перше, один з виробників, французький Sanofi, оновлює технологію виробництва згідно з останніми рекомендаціями ВООЗ, тому його вакцин цього року менше. Далі логістика: імпорт вакцин в Україну відбувається під державним наглядом, процедура цього року затягнулася, і це вплинуло на темпи постачання. Сезонний попит на вакцини від грипу уже розпочався, люди запитують фармацевтів, а вакцини ще не доїхали. Паралельно є ще одне ускладнення: дистриб’ютори привозять менше, ніж замовляють мережі. “Подорожник” замовляв 7000 доз вакцини “Ваксігрип Тетра”, але отримав менш ніж 5000». 

Щодо інших препаратів — Тарас Коляда зазначив, що в локальних мережах і невеликих населених пунктах дефіцит торкнувся не лише вакцин: «Після обмеження націнок на ліки, заборони маркетингових договорів і падіння рентабельності бізнесу, аптеки змушені планувати обсяги закупівель обережніше, відмовлятися від дорожчих і менш популярних позицій». НЗЛ також зверталося до 4 інших найпопулярніших аптечних мереж, щоб дізнатися про ситуацію з кількістю препаратів і ймовірністю дефіциту, проте відповіді не отримали. 

Російські атаки на склади найбільших дистриб’юторів. «Оптіма Фарм» і «БаДМ», що разом постачають понад 90% ліків в Україні, останні місяці зазнають регулярних обстрілів ворога. Це також може тимчасово негативно впливати на наявність препаратів через затримки в постачанні, однак нічого критичного не передбачають ні в МОЗ, ні дистриб’ютори. Останні запускають резервні буферні склади, співпрацюють з іншими посередниками, перелаштовують маршрути. 

Що буде далі?

Наприкінці року учасники ринку перебували в режимі очікування рішення влади про перезапуск маркетингу у фармринку. Воно затягнулося. У грудні Тарас Коляда, керівник «Подорожника» для НЗЛ коментував: «Бюджети фармкомпаній на 2026 рік уже на фінальній стадії ухвалення. Ми маємо враховувати у своїх планах песимістичний сценарій, за якого обмеження маркетингових контрактів і націнок продовжиться, а маржа буде падати. Наслідки такого сценарію передбачувані: це обовʼязково відобразиться на асортименті, і в першу чергу, з полиць зникатимуть дорожчі товари й бренди, а також ті, що не мають значного попиту». 

Однак 26 грудня Кабмін зрештою дозволив маркетингові послуги за новим порядком. Тепер вони можуть надаватися винятково на добровільній основі: «Забороняється ініціювати або вимагати маркетингові послуги як обов’язкову умову співпраці […] Рішення створює рівні умови конкуренції для виробників, насамперед українських, і дозволяє легально та прозоро просувати доступніші за ціною препарати». Вочевидь можновладці проаналізували негативні наслідки свого рішення й пішли на поступки для врегулювання фармринку. Проте наскільки ефективним виявиться добровільний порядок маркетингових послуг та чи допоможе він налагодити взаємини між виробниками й аптечними мережами, збільшити доступ до ліків у прифронтових регіонах і нівелювати ймовірність дефіциту  — покаже час.

Тим часом реформи фармацевтичного ринку продовжуються: продаж ліків за найближчими цінами в аптеках медзакладів, оновлення вимог до працівників аптек, дозвіл продавати препарати на АЗС — це нові впровадження лише за останні кілька тижнів. НЗЛ буде слідкувати за дрейфом на фармринку й надалі, та розповідатиме вам про головне.

Авторка: Роксолана Кривенко

Що відомо? Ростислав вирішив повернутися до сноубордингу — йому встановили перший протез, призначений для екстремального спорту. Адаптація до нового протеза відбулася швидко, і вже в перший день хлопець випробував його на пандусі центру.

Що відомо про систему Ottoback Pro Cave? Це протез для екстремальних видів спорту, що витримує великі навантаження та дозволяє спортсменам з ампутаціями кататися на лижах, сноубордах та вейкбордах.

Фото: Facebook

Що відомо про фільми? Стрічку «Міністерство біологічної війни» представили як «культурну ініціативу», однак італійські медіа вказують, що вона просуває поширений наратив російської дезінформації про «біолабораторії». Після розголосу глава МЗС Сан-Марино закликав зупинити поширення дезінформації, назвавши показ фільму спробою нашкодити Україні.

Напередодні Посольство України в Бельгії засудило показ фільму «Записки з Росії». У відомстві зауважили, що фільм створили на основі поїздок до Росії та тимчасово окуповані території України, що порушує закон України та норм міжнародного права.

Нагадаємо. Напередодні у Швейцарії скасували показ російського пропагандистського фільму «Майдан: Шлях до війни», який мав відбутися 29 січня.

Що передувало? Міністр оборони Михайло Федоров підтвердив, що 27 січня росіяни запустили по Україні дрони, оснащені супутниковими системами Starlink. Про це він заявив під час заходу «Армія дронів — 2025».

Радник міністра оборони з технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов повідомив, що російські ударні дрони БМ-35 зі Starlink вже можуть долітати до Дніпра. Зокрема, на відміну від БпЛА типу «Молнія», цей тип дрона паливний і може пролітати до 500 кілометрів.

Що відомо? Подружжя з прикордонного села Краснопільської громади на Сумщині намагалося евакуюватися з небезпечної зони. Чоловік віз поранену дружину на санях в безпечну місцевість. Після першої атаки FPV-дроном загинула 52-річна жінка. Повторним ударом росіяни вбили її 54-річного чоловіка.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Також уражено російські пункти управління БпЛА на тимчасово окупованих територіях Запоріжжя й Херсонщини, а також склад боєприпасів у районі Василівки в Запорізькій області.

Що ще відомо? У Генштабі підтвердили збиття ще одного російського літака. Наразі кількість знищених літаків — 435.

Що відомо? Світоліна зазнала поразки у двох сетах — 2:6, 3:6. У першій партії Еліна програла пʼять геймів поспіль після рахунку 1:1, а в другому сеті, ведучи 2:0, не змогла втримати перевагу.

Для Еліни Світоліної півфінал — це найкращий результат на Australian Open. Завдяки виходу до півфіналу українська тенісистка знову увійде до десятки найкращих світового рейтингу та посяде десяте місце.

Фото: Australian Open