«Цей проєкт — не просто відтворення об’єктів, а також складник нашої пам’яткоохоронної діяльності. Ми працюємо над тим, щоб локації, пов’язані з Революцією Гідності, було належним чином збережено. Уже не існують барикади, не існує «Йолка», але завдяки доповненій реальності просторова локація набуває сенсу матеріальної, конкретної цінності. Так ми зможемо ще краще доносити цінності Майдану», — розповіла Ольга Сало, кураторка й авторка проєкту, заступниця генерального директора Національного музею Революції Гідності.

Фото: музей Майдану

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Слідство встановило, що 20 лютого 2014-го на вулиці Інститутській у Києві за наказом вищого керівництва підозрювані «беркутівці» застосували до учасників акцій протесту табельну бойову зброю. Унаслідок цього 48 людей загинули, а ще 90 отримали поранення.

За даними ДБР, після скоєння злочину фігуранти розслідування пошкодили зброю та приховали її. Частину правоохоронці знайшли й ідентифікували. Колишніх міліціонерів обвинувачують у перешкоджанні проведенню мирних акцій протесту, перевищенні службових повноважень, що призвело до настання тяжких наслідків, вчиненні терористичного акту, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, а також умисних вбивствах.

Довідка. Нещодавно слідчі Держбюро розслідувань завершили розслідування справи про організацію розгону та розстрілів демонстрантів 18-20 лютого 2014 року та скерували її до суду. За обвинуваченнями по цій справі судитимуть тогочасне вище керівництво держави, зокрема президента, міністрів оборони та внутрішніх справ, голову СБУ тощо.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

ДБР звинувачує тодішніх: президента України, міністра внутрішніх справ, заступника міністра внутрішніх справ, голову СБУ, першого заступника Голови СБУ — керівника антитерористичного центру, міністра оборони,  начальника головного управління – командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; в.о. начальника ГУМВС України у Києві;  заступника начальника ГУМВС України — начальника міліції громадської безпеки, командира «Беркуту» при ГУМВС України в Києві.

Цих людей звинувачують в умисних убивствах, у замахах на вбивства, у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, в організації теракту, у виданні наказів з розстрілу мітингувальників, у перевищенні влади, у виданні наказів на застосування зброї, військової техніки для розгону Майдану у центрі Києва.  

Зважаючи на те, що частина обвинувачених переховується в Криму, останніх буде взято під варту і передано суду одразу після звільнення цих територій ЗСУ.

Фото з сайту

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики 

18 лютого 2014 року експравоохоронець наказував співробітникам застосовувати вогнепальну зброю проти мітингувальників та перешкоджати їхньому руху з Майдану Незалежності до Верховної Ради України.

Такі дії призвели до вбивства 3 людей та спричинили тяжкі тілесні ушкодження 5 мітингувальників.

Фото: Офіс Генерального Прокурора

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Наразі це — найсуворіший вирок відносно правоохоронця. Засуджений перебуває в розшуку з 2015 року. «Розгляд справи відбувався у формі спеціального судового провадження (in absentia). Це перший вирок у справах Майдану за цією процедурою», — кажуть в Офісі генерального прокурора.

За даними слідства, засуджений 1 грудня 2013 року жорстоко побив активіста на вулиці Банковій біля Адміністрації президента. Активіст отримав численні травми від кийка та ногою у різні частини тіла та по голові, хоча під час нападу не вчиняв жодних протиправних дій. Він лежав на проїжджій частині, а його руки були скріплені за спиною кайданками.

Довідка. Процедура «in absentia» — це спеціальна процедура кримінального провадження (досудового розслідування та судового розгляду) за відсутності обвинуваченого.  

Фото: Укрінформ

Що відбувалося у ті дні?

В Україні тривала Революція Гідності, яка почалася у листопаді 2013 року. Протистояння між мітингарями й владою на чолі з тодішнім президентом Віктором Януковичем максимально загострилося. Люди продовжували відстоювати своє прагнення рухатися до Європейського Союзу й були проти дій правлячої верхівки. 18 лютого у центрі Києва почалися масові розстріли майданівців. Від куль снайперів та у ході жорстких сутичок з беркутівцями загинули 104 людини. Бійня тривала до 20 лютого. Загиблі учасники Революції Гідності ввійшли в історію під назвою Небесна Сотня.

Контекст: з чого все стартувало?

21 листопада 2013 року почалися протести українського громадянського суспільства проти рішення тодішньої влади припинити курсу на євроінтеграцію та скасувати процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Спочатку це були мирні протести, на які виходила активна молодь. Однак у ніч з 29 на 30 листопада спецпідрозділ «Беркут» на Майдані Незалежності у Києві розігнав та побив беззбройних студентів. Уже 1 грудня на Майдані відбувся один з наймасовіших мітингів. Так суспільство відреагувало на насильство над молоддю. Люди почали виходити на протести у різних містах України, щоб захистити своє право на гідність.

Режим Януковича й силовики намагалися розігнати Майдан. На поступки влада не йшла. Мирні протести переросли у сутички. Люди палили шини, захищалися «коктейлями Молотова» і бруківкою.

16 січня 2014 року уряд незаконно прийняв так звані «Диктаторські закони». Вони містили чимало нових обмежень, багато з яких стосувалися саме акцій протесту, відповідальності за участь у них. Затримати могли людей, які надягали маски й шоломи, встановлювали без дозволу намети. Також ці закони обмежували роботу журналістів. Міліція і беркутівці отримали ширші повноваження.

Перші жертви

19 січня на вулиці Грушевського почалося жорстке протистояння. Його назвали «Вогнехрещем». Тоді мітинг перетворився у ходу до Верховної Ради. Майданівці перекидали міліційні автобуси, жбурляли пляшки з бензином і бруківку у беркутівців. Силовики застосовували сльозогінний газ, травматичну зброю, світлошумові гранати поливали людей з водомета. Бій тривав до 21 січня.

22 січня відбувся наступ «Беркуту». Сергій Нігоян та Михайло Жизневський — перші полеглі на Майдані. Вони отримали смертельні вогнепальні поранення. Того ж дня у лісі під Києвом знайшли тіло львів’янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. Юрій був майданівцем. Його викрали просто з лікарні невідомі за день до того.

«Диктаторські закони» скасували. Уряд Миколи Азарова пішов у відставку. Однак головні події Революції Гідності відбулися у лютому.

Про які рішення, що стосуються Революції Гідності, варто знати?

Перед роковинами розстрілів Небесної Сотні Верховна Рада визнала Революцію Гідності важливим етапом в українському державотворенні. Згідно з постановою #2739, важливо не зволікати з розслідуванням справ Майдану, пам’ятати про подвиг героїв Небесної Сотні, неприпустимо узурповувати владу та слід надавати вичерпну оцінку діям Януковича і його «сім’ї».

ЄСПЛ визнав порушення прав людини під час Майдану з боку влади. Низка порушень, які відбувалися під час розгону Майдану в лютому 2014 року, є цілеспрямованими діями тодішньої влади ― тобто парламенту часів Віктора Януковича. Про це йдеться у рішенні Європейський суд з прав людини.

Також про те, як рухаються розслідування у справах Майдану, читайте в інтерв’ю з адвокаткою родин героїв Небесної Сотні Євгенією Закревською (The Ukrainians).

Чому важливо пам’ятати про подвиг Небесної Сотні?

Лише 8% українських школярів знають деталі про події Революції Гідності. Про це заявив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович. У загальних рисах про це відомо 84% школярів.

За словами директорки центру «Соціоінформ» Наталії Зайцевої-Чіпак, 37 % школярів назвали причиною протестів порушення прав, гідності, свобод людей та утиски свободи слова; майже 31% ― погіршення умов життя та брак коштів, 26% ― відмову від руху України до Європи, 23% ― посилення корупції, 15,5% ― надмірне зближення української влади з Росією, 15% ― посилення влади олігархів.

Усім українцям важливо знати й пам’ятати про Революцію Гідності й тих, хто тоді загинув. Бо без них наша реальність сьогодні могла б бути зовсім іншою. Ми не рухалися б до Європейського Союзу, можливо, і досі залежали б від Росії ресурсно й економічно. Українська мова й культура зазнавали б значної русифікації у межах так званого «рускава міра». Війна, яка розпочалася після Революції Гідності, ще раз показала справжні наміри Росії щодо України і є продовженням боротьби за свободу, права й можливість творити власну історію.

Фото: radiosvoboda.org

Детальніше. ЄСПЛ виніс рішення у справах «Шморгунов та інші проти України», «Луценко і Вербицький проти України», «Кадура і Смалій проти України», «Дубовцев та інші проти України» і «Воронцов та інші проти України». Усі вони стосувалися подій, які відбувалися в час Революції Гідності 2014 року, у тому числі після розгону мітингувальників, затримань і викрадень активістів, жорстокого поводження з ними.

Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що в час Майдану відбувалися такі порушення статей Європейської конвенції з прав людини:

• багаторазові порушення статті 3 ― заборона тортур і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження;
• багаторазові порушення пунктів 1 і 3 статті 5 ― право на свободу і безпеку;
• багаторазові порушення статті 11 ― свобода зібрань та асоціацій;
• порушення статті 2 ― право на життя;
• порушення статті 8 ― право на повагу до приватного і сімейного життя.

Усі ці порушення були цілеспрямованими діями тодішньої влади. Також ЄСПЛ встановив, що офіційні розслідування стосовно подій на Майдані часто були неефективними. Суд постановив, що Україна має виплатити деяким заявникам різні суми компенсації.

Що треба знати про Революцію Гідності?

21 листопада 2013 року почалися протести українського громадянського суспільства. Це була реакція на рішення тодішньої влади припинити курсу на євроінтеграцію та скасувати процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Для українського суспільства стало очевидним, що країна рухається до цілковитого авторитаризму з його зневагою до засадничих прав людин. Це й змусило українців вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.

Події розгорталися стрімко – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, яка стала зброєю у руках протестувальників. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало українцям 106 убитих і понад 2 тисяч поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану.

Фото: reporters.media

Детальніше. Тієї листопадової ночі на Майдані Незалежності перебувало до 400 протестувальників. Близько четвертої ранку на головну площу Києва почали завозити вантажівки з елементами новорічної ялинки. Її зводили неподалік місця протесту. Згодом цю конструкцію у народі прозвали «йолка». Загони ще тодішньої міліції (близько 2 тисяч осіб) оточили активістів. Ця силова спецоперація офіційно називалася «розчисткою території для встановлення новорічної ялинки».

На відео, які оприлюднили очевидці у соцмережах, видно, як бійці «Беркуту» витісняли людей з-під монументу Незалежності, били їх кийками та ногами. Декого продовжували лупцювати навіть після того, як він упав. Беркутівці гналися за беззбройними людьми та переслідували їх далеко за межами Майдану. Для багатьох протестувальників місцем порятунку став Михайлівський монастир, який відкрив свої двері тієї ночі для багатьох мітингарів.

Спогади очевидиці. Євгенія Закревська, адвокатка родин Героїв Небесної Сотні, згадує розгін Майдану: «Я була там 30 листопада. Ненадовго відійшла у сусіднє кафе, але, щойно почався розгін, уже за 10 хвилин була на місці. Майдан був оточений, і туди нікого не пускали. Я бачила наслідки розгону, розбиті голови, закривавлену плитку Хрещатика, при мені беркутівці били людей, дівчину, в прямому сенсі, волочили по асфальту, ми намагалися відбити протестувальників від беркутівців. В цю ніч від рук, ніг і кийків беркутівців серйозно постраждали мої друзі. Вони й не лише вони з цієї ночі стали першими потерпілими у справах Майдану, чиї інтереси я почала захищати.»

Мовою цифр. Щонайменше 79 осіб постраждали через побиття беркутівцями. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Проти учасників мітингу відкрили два кримінальних провадження: за статтями «спротив представникам влади» і «хуліганство». 

Що було далі. 1 грудня 2013 року у Києві відбувся один із найвелелюдніших мітингів. Він що дав стимул для подальшого загострення протистояння між українцями та тодішньою владою. Реакція суспільства показала, що українці не допустять побиття беззбройних студентів силовиками. Тому частина суспільства почала відстоювати власне право на гідність у своїй державі і увійшла у протистояння з владою.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: radiosvoboda.org

Детальніше. На допит у ДБР щодо справи про події 2013-2014 років викликали мера Києва Віталія Кличка (як свідка), Арсенія Яценюка, Олександра Турчинова, Андрія Парубія та Тетяну Чорновол. За словами останньої, ДБР викликало їх на допит нібито за заявою депутата від «Опозиційної платформи — За життя» Рената Кузьміна. У своїй заяві він нібито говорить про державний переворот.

Ще одна подія, яка затьмарила напередодні День Гідності та Свободи — Нацполіція Києва та Служба безпеки провели обшуки в музеї Революції гідності. Обшуки відбулися не лише у приміщенні самого музею, але й у квартирі директора Ігоря Пошивайла. Слідчі вилучили носії інформації, зокрема жорсткий диск, де була вся інформація про музей, та документацію з фінансово-господарської діяльності.

Позиція правоохоронців. Вони пояснили, що проводили обшуки в музеї через підозру у зловживанні службовим становищем посадовцями музею. Їх підозрюють у розкраданні понад 110 млн гривень. 

Контекст. День Гідності та Свободи став наступником Дня Свободи. Останній відзначали на честь початку Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада. Згодом його скасувала тодішня влада на чолі з президентом-втікачем Януковичем .

Довідка. Саме 21 листопада 2013 року почалися протести українського громадянського суспільства. Люди почали стихійно виходити на центральні площі та майдани своїх міст. Це була реакція на рішення тодішньої влади припинити курс на євроінтеграцію та скасувати процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. 

Для українського суспільства стало очевидним, що країна рухається до авторитаризму з його зневагою до прав людин, а також до можливого зближення з Росією. Це змусило українців вийти спочатку на вулиці міст.

Події розгорталися стрімко: від мирних зібрань студентства після їхнього побиття перейшли до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, яка стала зброєю у руках протестувальників. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало українцям 106 убитих і понад 2 тисяч поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: news.24tv.ua