Турецький парламент затвердив членство Швеції в НАТО після майже двох років зволікань. Угорщина залишається останньою країною Альянсу, яка досі гальмує процес євроатлантичної інтеграції скандинавської країни. Чому Угорщина й Туреччина виступають проти решти НАТО — пояснює НЗЛ.
Що трапилося?
Десятиліттями Швеція та Фінляндія були нейтральними країнами і не входили до жодного військового союзу. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну це змінилося. Задля власної безпеки дві північні країни вирішили стати членами НАТО. Це дозволило б поширити захист Північноатлантичного альянсу майже на все Балтійське море і зробило б кордон між Західним блоком та Росією довшим на понад тисячу кілометрів.
Прийняття до НАТО вимагає одноголосної підтримки всіх країн-членів оборонного союзу. 28 держав доволі швидко підтримали вступ Швеції та Фінляндії. Проти виступили лише в Будапешті та Анкарі. У 2023 році Угорщина з Туреччиною змінили свою думку щодо Фінляндії, тож кордон НАТО з РФ таки значно зріс. Але Швецію продовжили утримувати за межами Альянсу.
Що потрібно Туреччині й Угорщині?
Щоб стати частиною НАТО, країна має відповідати високим військовим стандартам. Швеція виконує усі критерії, тож претензії президента Туреччини Ердогана і прем’єра Угорщини Орбана не стосувалися військових питань, вони були радше особистими. Анкара вимагала від Швеції посилити тиск на розміщених у північній країні членів Робітничої партії Курдистану — партизанської організації, яку Туреччина, США та ЄС вважають терористичною, і яка бореться за автономію та незалежність народу курдів.
Коли Швеція посилила свої антитерористичні закони, Ердоган почав висувати нові претензії: від недостатньої боротьби з ісламофобією до вимоги погодити продаж Туреччині американських військових літаків F-16. Причини зволікання Угорщини були значно менш конкретними. Орбан пояснював затримку то технічними труднощами роботи угорського парламенту, то незадоволеністю тим, що Швеція критикує стан демократії в Угорщині.
Тепер, коли Туреччина стала на остаточний шлях прийняття Швеції в НАТО, вся увага Альянсу зосереджена на Орбані. Оглядачі припускають, що Туреччина з Угорщиною координували свої дії і стверджують, що така їхня поведінка матиме довготривалий вплив на сприйняття двох країн на Заході як ненадійних союзників.
Які уроки для України?
Україна перебуває на шляху вступу до НАТО. Наразі країни Заходу не погоджуються приймати нашу країну в союз до закінчення бойових дій, але рано чи пізно питання про це стане більш нагальним. У такій ситуації можна очікувати, що до України так само можуть бути особисті претензії, не пов’язані з відповідністю вимогам Альянсу. Схожу ситуацію ми уже бачимо в процесі української євроінтеграції, коли європейські фермери виставляють свої вимоги до імпорту української агропродукції, а Угорщина «турбується» про мову освіти закарпатських угорців.
Але не тільки Україна має бути готовою до інтенсивних міжнародних переговорів. Кількарічні зволікання в найбільш актуальних проблемах міжнародної безпеки ставлять питання про доцільність одноголосного прийняття рішень в НАТО та ЄС. У всякому разі, якою б принциповою не була позиція Угорщини чи наскільки важливою не була б думка Туреччини, приклади прийняття Швеції й Фінляндії в Північноатлантичний альянс показують, що спільні інтереси демократичного світу мають більшу вагу за особисті інтереси популістів.
Фото: Jonas Ekstromer/TT News Agency via AP/ABC News
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики