Що відомо? Діти проживали в готелях в Анталії разом із представниками фонду та турецьким персоналом. У звіті вказано, що дітей змушували брати участь у рекламних роликах Фонду Шостака, до них застосовували психологічне та фізичне насильство. Зокрема, двоє дівчат завагітніли та народили дітей від персоналу готелю.

Представники фонду та ті, хто супроводжував дітей, обмежили доступ неповнолітніх до медицини та освіти. Фонд наполягав, що не потребує додаткової підтримки.

У результаті відкрили кримінальне провадження щодо неналежного виконання обов’язків з охорони життя та здоров’я дітей. Вихователі змусили дівчат підписати документи, нібито всі стосунки були за взаємною згодою. Тож справу закрили.

Позиція Туреччини. Місцева влада заявила, що дітей розмістили в готелях, які обрав український фонд і відповідно до рекомендацій української влади. За їхніми словами, вони пропонували Україні розмістити дітей у закладах Міністерства сім’ї та соціальних послуг, однак цю пропозицію нібито відкинули. 

Довідка. Фонд Шостака — українська благодійна організація, засновником якої є власник мереж VARUS та EVA Руслан Шостак. Зокрема, фонд допомагає дітям, які постраждали від російсько-української війни.

Фото: «Слідство.Інфо»

Цитата. «Ми офіційно спростовуємо будь-які подібні звинувачення російської пропаганди. Крім того, нібито маршрут з Росії до Грузії через виключно економічну зону Туреччини не має сенсу та натякає на те, що Росія, можливо, все це інсценувала», — заявив він. 

Що передувало? Вранці 2 грудня Туреччина заявила про напад на російський танкер Midvolga 2 у Чорному морі неподалік узбережжя країни. 

За словами Міністерства транспорту та інфраструктури Туреччини, танкер перевозив соняшникову олію і прямував із Росії до Грузії. На борту корабля перебували 13 членів екіпажу. Попередньо, минуло без постраждалих. 

Від неділі температура в Туреччині перевищує норму для цієї пори року на 6-12 градусів за цельсієм. Це вже спричинило декілька лісових пожеж, через які евакуювали декілька селищ. 

Також лісова пожежа палає на Кіпрі, де евакуювали щонайменше чотири селища.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

За інформацією турецької влади, затримання відбуваються для боротьби з корупцією. Втім, як зазначають у Reuters, розслідування корупції стосується лише муніципалітетів, де головує опозиційна Республіканська народна партія (РНП), яку свого часу заснував засновник сучасної Турецької Республіки Мустафа Кемаль Ататюрк. 

РНП відкидає звинувачення у корупції й називає їх спробою знищити демократичну альтернативу. Наразі в Туреччині затримали 14 обраних мерів від РНП, включно з мером Стамбула Екремом Імамоглу, якого називають головним політичним противником Ердогана. Його затримання у березні спричинило до масштабних протестів у Туреччині. Ще понад 200 членів РНП також були ув’язнені.

Нагадаємо. 19 березня 2025 року в Туреччині затримали опозиційного мера Стамбула Екрема Імамоглу. Це сталося за кілька днів до того, як партія Імамоглу планувала висунути кандидатом у президенти. Того ж вечора тисячі людей зібралися біля головної будівлі поліції Стамбула, мерії та штаб-квартири партії Імамоглу. Вони називали арешт незаконним і безпідставним та вимагали його звільнення, припинення репресії та проведення демократичних реформ. Влада країни звинувачувала Екрема Імамоглу у корупції та сприянні терористичній групі.

Лісові пожежі відбуваються також в Туреччині — там уже загинули двоє людей, тисячі інших евакуювали. Температура близько 40 градусів за цельсієм була зафіксована в низці країн Європи, зокрема в Іспанії, Італії, на півдні Франції та навіть в Центральній Європі. Екстремальна спека, більшою мірою, спричинена глобальним потеплінням та викидами газів від спалювання викопного палива, зазначають в NYT.

Втрачена імперія

Трохи більше як сто років тому Туреччини не було. Натомість існувала Османська імперія — велетенська країна, яка століттями завойовувала нові землі й на піку своєї могутності володіла територіями на Близькому Сході, в Африці та Європі, доходячи навіть до українських земель. З часом захоплені імперією народи почали виборювати свою незалежність, і Османська держава слабшала. Останньою краплею в її долі стала Перша світова війна.

Програвши війну, Османи втратили землі, які заселяли інші народи. Іноземні війська зайшли до самого Стамбула і планували розділити серце імперії — регіон Анатолію. Більшість населення там становили турки, які не бажали опинитися під владою інших держав. Тоді почалася турецька війна за незалежність. Боротьбу очолив османський офіцер Мустафа Кемаль.

Турки мали успіх: вони відбили ворожі війська, і 1923 року на території Анатолії проголосили нову державу — Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль став першим її президентом і почав впроваджувати реформи. На місці старої розбитої імперії він зі своїми прибічниками будував сучасну національну державу — централізовану, світську і передовсім турецьку.

Гра в Холодну війну

Довгий час молода Турецька Республіка намагалася тримати нейтралітет у відносинах із сусідами. Вона до останнього не брала участі в Другій світовій війні, поки в лютому 1945 року не вступила на боці Союзників. Коли світ поринув у Холодну війну між США та СРСР, Туреччина стала членом НАТО. З огляду на те, що її кордон із Радянським Союзом проходив по Кавказу, це було надзвичайно драматичне рішення. Розміщення американських ракет у Туреччині згодом спричинило Карибську кризу, коли дві супердержави ледь не почали ядерну війну.

Модернізація Туреччини рухала її до союзництва із Заходом, тож поступово країна почала інтегруватися в європейські структури. Проте це не заважало їй конфліктувати з Грецією — іншим членом НАТО. Ба більше, 1974 року Туреччина окупувала частину Кіпру, проголосивши там невизнану Турецьку Республіку Північного Кіпру. 

Та всі суперечності перекреслювало надзвичайно важливе географічне розташування Туреччини — на межі Європи й Азії, а також контроль над єдиним шляхом до Чорного моря. Після розпаду СРСР турецька роль в НАТО могла б відійти на другий план, але сусідство з Росією та бурхливим Близьким Сходом дає великі можливості турецьким лідерам.

Перевороти, багато переворотів

Шлях Туреччини до модернізації водночас означав відхід від традиційних цінностей ісламу. Це включало не лише впровадження нових правил, норм і системи освіти, а й закриття мечетей. Навіть заклики до молитви лунали не арабською, а турецькою. Турецька демократія на це реагувала: на виборах люди подекуди голосували за політиків, які послаблювали світські правила послідовників Мустафи Кемаля, якого стали називати Ататюрком (тобто, батьком тюрків). Деколи ж політики з різних партій довго не могли дійти згоди — і Туреччина загрузала в застої та економічних проблемах.

У таких ситуаціях у політику втручалися військові. Вони захоплювали владу силою, щоб «повернути порядок» і відновити світські норми й правила, як заповідав Ататюрк. Під час переворотів, які відбувалися в Туреччині у 1960, 1971, 1980 та 1997 роках, людей арештовували, судили й навіть страчували. Але військова диктатура була непостійною.

З 2003 року Туреччиною керує Реджеп Таїп Ердоган — консервативний правий політик, який просуває «традиційні цінності ісламу» у турецькому варіанті. Спершу він був премʼєром, коли країна була парламентською республікою, і це була найвпливовіша посада. Згодом він став президентом, спеціально змінивши Конституцію і скасувавши посаду премʼєра. У 2016 році у Туреччині відбулася ще одна спроба перевороту — цього разу невдала, Ердоган зумів залишитися на посаді. Президент використав ситуацію для посилення утисків опозиції. Останній гучний арешт опозиційного лідера — мера Стамбула Екрема Імамоглу — спричинив масштабні протести.

Боротьба з курдами

Народ курдів розділений поміж Туреччиною, Сирією, Іраком та Іраном — всього їх близько 30 мільйонів. У Туреччині цей іраномовний народ становить приблизно пʼяту частину населення і живе на південному сході держави. Історично Туреччина намагалася асимілювати курдів, утискала їхню мову й культуру. 

Тож 1978 року виникла Робітнича партія Курдистану (РПК), яка вже 1984 року почала збройну боротьбу проти Анкари за незалежність. Конфлікт був жорстким і тривав десятиліттями. На Заході РПК визнали терористичним угрупованням, а самі курди перейшли з вимог незалежності на прагнення автономії. Цьогоріч РПК заявила про свій саморозпуск.

Коли у 2011 році в сусідній Сирії почалася громадянська війна, місцеві сирійські курди організували сили самооборони. Вони успішно воювали проти терористів Ісламської держави і зуміли заручитися підтримкою США. Коли ж Вашингтон за попереднього президентства Трампа залишив курдів наодинці, Туреччина скористалася моментом і виступила проти курдів Сирії. Втім, попри все, північний схід цієї близькосхідної країни досі контролюють курди.

Турецькі маніпуляції

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Туреччина підтримала українців і закрила протоки Босфор і Дарданелли для російських військових кораблів. До того ж вона продавала Україні безпілотники й навіть будувала військові кораблі. Але це не завадило президенту Ердогану тримати віддалену від усіх лінію. Анкара продовжує економічну співпрацю з РФ і використовує свої звʼязки для проведення переговорів між Києвом та Москвою — невипадково вони відбуваються саме в Стамбулі. Це, безумовно, підвищує престиж турецької влади. Туреччина також була посередником і в «зерновій угоді», коли домовлялися про постачання українських агропродуктів Чорним морем.

Водночас Туреччина маніпулює своїм статусом. Коли, реагуючи на російське вторгнення, Фінляндія та Швеція вирішили вступити до НАТО, саме Анкара блокувала це рішення, вимагаючи видачі представників курдів, які жили в Скандинавії. Шантаж — перевірена тактика Ердогана. Коли в Сирії почалася війна — в яку теж вступила Туреччина — величезна кількість сирійських біженців відправилася до Туреччини. Там їх затримали. Ердоган вимагав поступок і допомоги для себе від ЄС, погрожуючи «відкрити двері» для всіх біженців до Європи. Це, безумовно, створило б соціальні проблеми й стало чудовою платформою для успіху ультраправих проросійських політиків в ЄС.

Турецька міжнародна політика — досить жорстка. Анкара брала участь не лише у війні в Сирії, а й у Лівії, та масштабно підтримувала Азербайджан у війні проти Вірменії. Ще в часи Першої світової війни турки вчинили геноцид вірменів, знищивши тисячолітні спільноти цього народу на своїй території. Туреччина досі не визнає цього злочину, тож на добрі стосунки з сусідньою Вірменією годі й сподіватися. Це донедавна спонукало вірменів вважати росіян союзниками, поки ті їх не покинули.

То що з цього всього Україні?

Туреччина — важлива для України союзниця. І через контроль Анкари над доступом до Чорного моря, і завдяки військово-промисловому комплексу, і як посередниця в переговорах із РФ щодо полонених, і в контексті питання Криму — у Туреччині проживає значна діаспора кримських татар, тож питання деокупації півострова тут є досить емоційним. Та попри все це, потрібно памʼятати, що нинішня влада президента Ердогана — це авторитарний режим, якого цікавлять виключно власні інтереси, а не міжнародні правила і демократичні цінності, на яких наполягає Україна.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels / Musa Ortaç

Що каже Україна щодо складу російської делегації? «Рівень делегації росіян схожий на бутафорський. Подальші кроки вирішимо після зустрічі з Ердоганом. Потрібно зрозуміти, який у російських представників мандат», — заявив президент Зеленський після прибуття до Анкари.

Контекст. Сьогодні, 15 травня, президент України Володимир Зеленський прибув до Анкари для зустрічі з президентом Туреччини Ердоганом. 

Раніше, ввечері 11 травня Володимир Зеленський закликав Владіміра Путіна зустрітися особисто у четвер в Туреччині. Також президент України заявив, що ми очікуємо повного припинення вогню з понеділка (12 травня).

Кого призначили до делегації від Росії? Увечері 14 травня у Кремлі заявили, що Путін затвердив склад делегації для переговорів:

• помічник Путіна Мединський;
• заступник міністра закордонних справ Галузін;
• начальник головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ Костюков;
• заступник міністра оборони Фомін.

Що відомо про пропозиції припинення вогню? Владімір Путін на пресконференції вночі 11 травня заявив, що пропонує Україні відновити прямі переговори, які зупинили у 2022 році. Перемовини він пропонував розпочати «без жодних попередніх умов» в Туреччині 15 травня

Нагадаємо, раніше Володимир Зеленський неодноразово пропонував встановити 30-денне припинення вогню. Зокрема, 10 травня до Києва прибули президент Франції, премʼєр-міністр Великої Британії, канцлер Німеччини та глава польського уряду, після зустрічі в межах «коаліції охочих» вони зателефонували Дональду Трампу та оголосили, що з 12 травня Україна та партнери готові до 30-денного припинення вогню без жодних умов. Однак у Росії на ці заклики не реагують.

Зеленський та можлива зустріч із Путіним. Увечері 11 травня Володимир Зеленський закликав Владіміра Путіна зустрітися особисто у четвер в Туреччині. Також президент України заявив, що ми очікуємо повного припинення вогню з понеділка (12 травня).

Що передувало? Владімір Путін на пресконференції вночі 11 травня заявив, що пропонує Україні відновити прямі переговори, які зупинили у 2022 році. Перемовини він пропонує розпочати «без жодних попередніх умов» в Туреччині 15 травня

Нагадаємо, раніше Володимир Зеленський неодноразово пропонував встановити 30-денне припинення вогню. Зокрема, 10 травня до Києва прибули президент Франції, премʼєр-міністр Великої Британії, канцлер Німеччини та глава польського уряду, після зустрічі в межах «коаліції охочих» вони зателефонували Дональду Трампу та оголосили, що з 12 травня Україна та партнери готові до 30-денного припинення вогню без жодних умов. Однак у Росії на ці заклики не реагують. 

Також сьогодні, 12 травня, росіяни дроном атакували автомобіль енергетиків на території Сумської області. За попередньою інформацією, загинула одна людина. 

Новий Папа згадав у молитві про Україну. Папа Лев XIV у своїй недільній молитві сказав: «Я несу у своєму серці страждання любого українського народу. Нехай буде зроблено все можливе, щоб якомога швидше досягти справжнього, справедливого та тривалого миру. Нехай усі в’язні будуть звільнені, а діти повернуться до своїх родин».

Церемонії відкриття «Євробачення». Представники України на конкурсі «Євробаченні-2025» — гурт Ziferlat — пройшли Бірюзовою доріжкою під час церемонії відкриття. Цьогорічний хідник став найдовшим в історії «Євробачення». 37 представників країн-учасників проїхали центром міста на ретро-трамваях. Фінальною точкою Бірюзової доріжки став Eurovision Village, звідки виконавці вирушили до медіазони.

Фото: з Telegram-каналу Володимира Зеленського

Заарештованого політика звинувачують у корупції та сприянні терористичній групі. За результатами низки опитувань він випереджає чинного президента Туреччини за рівнем популярності.