Контекст. Нещодавно журналісти Української правди опублікували розслідування щодо транзиту продукції з РФ і Білорусі до Польщі.

Кінець лідерства США?

Уже багато десятиліть США є основою світової системи безпеки. Протягом цього часу, коли десь у світі ставалася війна або геноцид, Вашингтон допомагав вирішити цю ситуацію, надавав підтримку одній зі сторін чи просто задіював війська, щоб покарати агресора. Зі змінним успіхом так було у війнах в Іраку, на Балканах та в Сирії. Тепер так є й в Україні — США є найбільш вагомим союзником нашої держави в питаннях постачання зброї та розвідданих. А почалося таке лідерство Вашингтона ще після Другої світової війни.

У ті часи багато демократичних країн були катастрофічно зруйновані, а половину Європи окупував СРСР. Війська Москви загрожували вільним державам Заходу, тож США, які перші володіли новітньою нищівною технологією — ядерною зброєю, зобов’язалися обороняти Європу. Саме так виникло НАТО. В обмін на ядерну парасольку для Європи США отримали велетенський вплив. Згодом це дозволило їм виграти Холодну війну і стати єдиною світовою наддержавою наприкінці 20 століття.

Сьогодні ми бачимо наслідки цих подій. Більшість розвинених країн досі покладаються на гарантії безпеки США, американська культура лунає до нас з кожного смартфона, а рішення американських виборців і президентів вирішують долі сотень тисяч людей по всьому світу. Для підтримання такого впливу Вашингтон мусить допомагати союзникам, озброювати дружні уряди, деколи навіть відправляти свої війська за тисячі кілометрів. Це приносить США багато вигоди, робить їх лідером «Західного світу». Але і коштує це дорого.

Велика частина американців вважає, що ціна такої влади у світі є надто великою. Мовляв, поки в американських студентів — шалені борги за навчання, уряд віддає кошти на війну на іншому боці планети. Саме на таких поглядає грає Дональд Трамп. Він обіцяє, що за його лідерства США зосередяться на власних проблемах, а в міжнародних подіях не будуть прислухатися ні до кого у світі. Якщо Трамп виграє, чи зменшить його політика глобальний вплив Вашингтона? Безумовно, з часом, так, хоч США і залишаться надзвичайно потужною державою. Але такий поворот подій загрожує країнам Європи і Україні зокрема.

Чого чекати Україні?

Трамп часто суперечить сам собі. То він заявляє, що закінчив би російсько-українську війну протягом 24 годин, то ставить під сумнів територіальну цілісність України, стверджуючи, що слід обговорювати, які території мають залишитися під контролем Києва. Дії Трампа також бувають досить непередбачуваними. Протягом його минулого терміну на посаді президента США в односторонньому порядку виходили з міжнародних угод, а американські війська без жодного попередження союзників покинули позиції в Сирії.

При цьому Трамп неодноразово критикував європейських союзників і навіть шантажував тоді новообраного президента Зеленського, вимагаючи від України критикувати Байдена в обмін на допомогу від Вашингтона. Згодом це призвело до першої процедури імпічменту Трампа. Втім слід розуміти, що в американській політичній системі рішення приймає далеко не один лише президент. Тому частина команди Трампа, для прикладу, керівництво ЦРУ, активно допомагала Україні.

Якщо Трамп виграє цього разу, все може піти за схожим сценарієм. У такому разі американська допомога Україні зменшиться або припиниться взагалі (її вже блокують республіканці). Увага США буде зосереджена на своїх кордонах і суперництві з Китаєм, а Європу Вашингтон залишить саму на себе. Розвідка НАТО вважає, що за такої ситуації Москва впродовж наступних 3-5 років може перевірити Альянс на міцність, атакувавши одну з країн Балтії. Наразі все це — лише прогнози оглядачів. Але до такої реальності слід бути готовими.

І що тепер робити?

Для оборони України зокрема і Європи загалом підтримка США є вагомим чинником, але не єдиним. Вже сьогодні більшість допомоги наша держава отримує від ЄС. Співпраця між Києвом та об’єднаною Європою є чітко налагодженою: чого вартує тільки початий процес переговорів про вступ України до Союзу. Але щоб повністю замінити США — цього мало. Кілька десятиліть підряд країни Європи нехтували своїми збройними силами і відновити їх — не так просто. Для цього потрібен час.

ЄС уже почав працювати над налагодженням спільного захисту нашого континенту. Для цього потрібно наростити виробництво європейської зброї і більше постачати її Україні. Водночас слід розуміти, що в разі перемоги Трампа на виборах у США додатковий поштовх можуть отримати популісти в Європі, такі як партія «Альтернатива для Німеччини» та партія «Фідес» Віктора Орбана. Ці політичні сили можуть загальмувати чи й взагалі зупинити європейську допомогу.

Аби встигнути налагодити оборону до того, як популісти можуть здобути більше впливу, починати виробляти і постачати Україні більше зброї слід вже. Зрештою, це вже й відбувається — Україна активно укладає двосторонні угоди про гарантії безпеки з Європейськими країнами. Аби майбутні популісти не змогли їх розірвати, ЄС потребує реформи: одноголосне голосування, яким так часто шантує Союз Віктор Орбан, необхідно скасувати. Такі думки все частіше озвучують провідні політики континенту.

Ефективна оборона Європи потребує спільних зусиль. Навіть якщо популісти переможуть на виборах в ЄС, а у США президентом стане Трамп, реальність не зміниться — з кожною новою атакою Росії, новою війною і новою хвилею біженців в Європі та США потреба в спільному захисті демократичного світу ставатиме все більш очевидною. Немає сумніву, що Захід надасть Україні справжню допомогу. Питання лише в тому, скільки людей загине, перш ніж це стане реальністю.

Автор тексту — Дмитро Спорняк

Фото: Carlos Herrero/pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«Прийшло не 50%, а 30%, на жаль», — так на запитання журналіста відповів Президент. 

Контекст. Раніше єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон заявляв, що ЄС зможе виготовити 1,3 млн снарядів до кінця 2024 року. Також сьогодні у ГУР повідомили, що РФ планує виготовити 2,7 млн снарядів у 2024 році.

Фото: Офіс Президента

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Сили оборони знищили вісім з десяти безпілотників Shahed у межах Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей.

Нова Зеландія надасть Україні новий пакет допомоги на понад 16 млн доларів (близько 540 млн грн). Кошти підуть на гуманітарну допомогу, закупівлю боєприпасів, навчання українських військових і відновлення України.

Міноборони освоює автоматизовані системи обліку у військових частинах. «Фактично, це відцифрований журнал обліку продуктів, пально-мастильних матеріалів, речового майна», — говорять у відомстві. Системи мають допомогти у плануванні, веденні обліку та звітності за напрямком тилового забезпечення.

Верховна Рада зареєструвала законопроєкт, де пропонує надавати звання Героя України, як виняток, посмертно іноземцям, які брали участь у Революції Гідності та у стримуванні збройної агресії РФ проти України.

З Донеччини за час повномасштабного вторгнення евакуювали в безпечні регіони понад 164 тисячі дітей. «Загалом, було евакуйовано понад 1 мільйон 359 тисяч цивільних З них понад 42 тисячі осіб з інвалідністю», — сказав очільник ОВА.

Світ — повний загроз

Торік на Мюнхенській конференції лідери вільного світу були в досить піднесеному настрої. Політики, аналітики та військові очікували швидкого програшу Росії в Україні і планували переможні стратегії. Цьогоріч все інакше. РФ пристосувалася, її війська постійно атакують українські позиції, а на Близькому Сході розгорається нова війна, ще більше руйнуючи міжнародну систему права. До того ж американська розвідка повідомила, що Москва має можливість знищити космічні супутники ядерним ударом.

Ситуація у самих США теж не викликає ентузіазму. Американський Конгрес затримує допомогу Україні, а Дональд Трамп погрожує вивести США з НАТО в разі його обрання на посаду президента. Він заявляє, що не буде захищати країни Альянсу від нападу Росії, якщо вважатиме, що вони надто мало витрачали на свою оборону. 

Генеральний секретар НАТО Столтенберг на Мюнхенській конференції попередив, що наразі інші країни Альянсу не зможуть замінити США, якщо ті вирішать не підтримувати Україну і далі. Ба більше, Столтенберг покликався на висновки розвідки про те, що РФ може перевірити саме НАТО на міцність протягом наступних 3-5 років, напавши на одну з країн Балтії. Чи зможе Європа з цим впоратися без допомоги з іншого боку Атлантики?

Європа не готова до викликів

Десятиліттями Європа покладалася на війська та ядерну зброю США для свого захисту. Старий континент дивовижним чином ігнорував власну оборонну промисловість, вважаючи війну недоцільним пережитком минулого. У Європі очікували, що РФ інтегрується до західних структур, Москву не вважали загрозою і виявилися абсолютно неготовими до масштабної агресії.

Усі впроваджені санкції, обмеження та ізоляція Росії не дали результату: війна в Україні набрала нових обертів, а Путін не приховує намірів і далі руйнувати міжнародний порядок. У 2021 році президент Байден у присутності Путіна пообіцяв «руйнівні наслідки» для РФ у випадку смерті Навального у в’язниці. Тепер, коли російський опозиціонер загадково помер в ув’язненні за полярним колом, а його дружина на Мюнхенській конференції повторила тезу про те, що Путін «нестиме відповідальність», незрозуміло, як саме втілити цю обіцянку.

«Що справді провокує агресора, то це слабкість», — заявила прем’єрка Естонії Кая Каллас. Її позиція стає все більш популярною у Європі. Велика увага на Мюнхенській конференції була присвячена тому, що більшість країн НАТО нарешті почали виділяти 2% свого ВВП на оборону. Саме така частка витрат кожної передбачена в статуті Альянсу, але європейські країни десятиліттями ігнорували цю вимогу. Втім, як зазначають оглядачі, навіть ця досі не всіма досягнута вимога вже є застарілою. Потрібно вкладати більше.

Що тепер робити?

Все частіше у ЄС звучать голоси про те, що слідом за об’єднанням економіки має йти спільна оборона Європи. У разі, якщо США таки вирішать залишити Старий континент наодинці, європейські країни мають бути готовими зайняти більш вагому позицію в НАТО. Для цього потрібне спільне планування, спільне виробництво військової техніки та боєприпасів та, понад усе, спільні політичні рішення.

Ці рішення уже починають з’являтися. Європа почала виділяти більше коштів на оборону, ЄС погодив виділення 50 млрд євро на допомогу Україні і надав нашій країні довготермінові зобов’язання, почавши переговори про вступ України в Союз. Протягом Мюнхенської конференції Німеччина та Франція уклали з Україною безпекові угоди. Але на переозброєння потрібен час.

Спільний оборонний потенціал європейських країн є величезним і його лише починають реалізовувати. Коли ЄС розгорне свою оборонну промисловість на повну і почне більш активно і рішуче діяти на міжнародній арені, Європа зможе стати ще одним центром сили в розбурханому світі. Поки що, вказують оглядачі, на конференції було «багато слів», але не було «конкретних зобов’язань». За зволікання українці «платитимуть своїми життями впродовж 2024 року, щоб дати європейській оборонній індустрії час наростити виробництво», зазначив міністр Кулеба.

Фото: Matthias Schrader/Associated Press

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Розслідування регулятора почалося після скарги Spotify, який зазнав тиску в AppStore з боку Apple. Коли ЄС встановив, що компанія порушила правила конкуренції та створювала перешкоди для конкурувальних музичних сервісів, її оштрафували.

Раніше в ЄС вже наклав штрафи на Google і зобов’язали Apple сплатити 13 млрд євро за неправомірні податкові пільги в Ірландії. У Франції ж розробників IPhone оштрафували на 1,1 млрд євро за антиконкурентну поведінку. 

У ЄС готуються впровадити закон про цифрові ринки, який спрямований на запобігання порушенням конкуренції з боку технологічних компаній. Згідно з цим законом, найпотужнішим компаніям заборонять певні переваги, встановлять обмеження щодо використання персональних даних та конкуренції зі сторонніми продавцями.

 Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відбулося?

Угорщина стала членом ЄС у 2004 році й з того часу серед європейських кіл встигла здобути собі репутацію найбільш проблемного партнера. Причиною цьому є політика угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана і його партії «Фідес». Відколи він повернувся у прем’єрське крісло у 2010 році (вперше він обіймав цю керівну посаду наприкінці 90-х), Угорщина почала шантажувати увесь Західний світ.

Прийняття багатьох рішень в ЄС та НАТО потребує одноголосної згоди всіх членів Союзу й Альянсу відповідно. Це означає, що кожна країна може зупинити рішення всіх решти, наклавши вето. Саме цим неодноразово користувався Віктор Орбан. Він блокував європейські санкції проти Росії, переговори з Україною, і досі продовжує зупиняти вступ Швеції до НАТО.

Як Угорщина втратила вплив?

Раніше Орбана у шантажі підтримували його однодумці з інших європейських країн, наприклад, партія «Право і Справедливість» (ПіС), яка керує у Польщі. Але усе змінилося з початком повномасштабної російсько-української війни. Угорщина виявилася єдиною країною в цілому ЄС, уряд якої продовжує тримати контакти з Кремлем.

Орбан зустрічався з російським президентом вже після початку великої війни в Україні й заявляв, що він не вважає Росію загрозою для Європи. Така позиція виявилася надто токсичною для колишніх союзників угорського прем’єра. Навіть близька Орбану польська партія ПіС намагається тепер триматися від нього якомога далі. Більш ліберальні політики, наприклад, лідери держав Балтії, відкрито критикують угорського політика, а новий польський прем’єр Дональд Туск заявив про «втому від Орбана».

Якщо рішення щодо блокування допомоги Україні в грудні торік обурило ЄС, то затримка Угорщиною вступу Швеції до НАТО наразилася на критику навіть з того боку Атлантики — незадоволення висловили політики США. Перед останнім голосуванням щодо виділення Україні 50 млрд євро роздратовані європейські лідери тиснули на Орбана, погрожуючи припинити фінансування Угорщини, якщо той не підтримає спільне рішення. Тиск спрацював, гроші виділили.

Чому Орбан всіх шантажує?

Коріння угорського шантажу лежить у внутрішній політиці Будапешта. Орбан з його партією «Фідес» утримують владу на своїй батьківщині вже понад десятиліття, граючи на патріотичних почуттях угорців. У кращих традиціях правого популізму політики «Фідесу» звинувачують у всіх бідах Угорщини «західних лібералів», чиновників ЄС у Брюсселі, а також американського фінансиста угорсько-єврейського походження Джорджа Сороса. 

Орбан стверджує, що він захищає «традиційні угорські цінності» від зовнішнього впливу, ЛГБТ та мігрантів. При цьому грає він і на національній травмі угорців: втраті земель, які колись належали Угорському королівству після Першої світової війни за умовами Тріанонського мирного договору. Саме через це Орбан неодноразово шантажував Україну та решту сусідів Угорщини, вимагаючи особливих прав місцевим етнічним угорцям. Втім, коли ці права задовольнили, Орбан знаходив нові причини для скарг.

Водночас в Угорщині «Фідес» укріпив свою владу, руйнуючи демократичні інституції, підпорядковуючи собі суди і медіа. Все це, разом з утисками меншин в Угорщині, спонукало ЄС заблокувати фінансові виплати уряду Орбана. Зазначимо, що Угорщина отримує від спільного бюджету ЄС значно більше, ніж туди сплачує. Саме для того, аби розблокувати європейські мільярди для Будапешта і утриматися при владі, водночас критикуючи Захід, Орбан шантажує весь Союз своїм вето.

Чого чекати далі?

Минулі шантажі угорського уряду мали успіх. Так, перед погодженням відкриття переговорів з Україною щодо членства в ЄС, які Угорщина погрожувала заблокувати, Єврокомісія розблокувала 10 із 30 заморожених мільярдів євро для Будапешта. Європейські політики заперечували зв’язок між цим рішенням і шантажем Орбана, але після нього Угорщина не суперечила початку переговорів з Україною.

Тепер угорський шантаж не працює. Політики заходу, від Брюсселя до Вашингтона, відмовляються йти на зустріч Орбану, все більше вдаючись до тиску на угорського прем’єра. Звучать навіть думки позбавити Угорщину права голосу в ЄС. Це потребує складної процедури, яку ще жодного разу не застосовували. Втім, поки таке радикальне рішення не є популярним в Європі. 

Оглядачі зазначають, що, не маючи змоги продовжувати свій шантаж, Орбан очікує, що на наступних виборах в ЄС до влади прийдуть близькі йому ультраправі сили, з якими він зможе домовитися. Наразі ж Угорщина все більше втрачає свій непропорційно великий вплив на політику Західного світу. 

Фото: Reuters/Bernadett Szabo

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«Маємо угоду. Усі 27 лідерів погодили додатковий пакет підтримки для України на 50 мільярдів євро у межах бюджету ЄС. Це забезпечує стійке, довгострокове, передбачуване фінансування для України. ЄС бере на себе лідерство та відповідальність у підтримці України. Ми знаємо, що поставлено на карту», — написав Мішель.

Довідка. Проти погодження пакета допомоги виступали Словаччина та Угорщина. Однак прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо пообіцяв, що його країна не блокуватиме рішення, а прем’єр Угорщини Віктор Орбан досі закликає щороку переглядати цю допомогу Україні.