Чому так сталося?

Україна досі має інноваційну військову культуру, що побудована на ініціативі солдатів, яка дозволяє швидко представляти нові технології й тактики на полі бою. Однак їй важко упорядкувати ці знання і поширити їх по всій армії. Росія, з іншого боку, повільніше вчиться через небажання повідомляти про невдачі та більш централізовану структуру командування. Проте коли росіяни таки вивчають щось нове, то вони можуть розподілити ці знання по всьому війську та великій оборонній промисловості. 

Україна має перевагу в тактичному пристосуванні, яке полягає у навчанні та вдосконаленні на полі бою. А РФ — у стратегічному пристосуванні, яке означає адаптацію на рівні цілого війська, що впливає на всю державну політику. Обидві форми адаптації важливі, але саме остання, на думку Раяна, є найсуттєвішою, щоб вигравати війни. 

Що вдалося Росії?

У квітні 2022 року РФ призначила нового командувача повномасштабним вторгненням. Результатом стало те, що російська армія перейшла від кількох окремих кампаній на сході, півдні та півночі до єдиної мети — наземних операцій на сході України. Це призвело до наступу Росії та захоплення нею у середині 2022 року таких міст як Сєвєродонецьк. 

Також РФ змінила техніку ведення близького бою. Зараз вони залучають водночас елітні війська і звичайні збройні сили, підкріплюючи таку комбінацію хвилями погано навчених військ, які виснажують українських солдатів перед тим, як прибудуть досвідчені російські війська. 

Росіяни сконструювали глибокі лінії оборони на півдні та почали краще захищати свою техніку. В перші дні війни Україна використовувала дрони та високоточні ракети, щоб успішно знищувати російські танки та вантажівки. У відповідь на це росіяни почали чіпляти на техніку решіткову броню для того, щоб забезпечити її ще одним рівнем захисту. 

За словами Міка Раяна, така броня вперше з’явилася на німецьких танках під час Другої світової, але її також використовували у сучасних протистояннях, як от у 2003 році під час війни в Іраку і тепер на російських танках і самохідній артилерії.

Про дрони та радіоелектронну боротьбу 

 Сучасна війна практично неможлива без розгортання великої кількості безпілотників та одночасної протидії дронам противника, вважає Мік Раян. Використання Росією безпілотників — у поєднанні з її лініями оборони, великою кількістю артилерії, ударними гелікоптерами, дронами-камікадзе та більш адаптивною системою розвідки та спостереження — стало, на думку автора, головною причиною невдачі українського контрнаступу у 2023 році. 

У перші дні вторгнення засоби радіоелектронної боротьби, які традиційно вважалися сильною стороною росіян, зіграли другорядну роль. Проте зараз вони блокують комунікації між українськими підрозділами, заважають керувати дронами й уповільнюють здатність України атакувати. Попри всі старання Україна та її партнери все ще відстають від російського потенціалу радіоелектронної боротьби, про що заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний наприкінці 2023 року. 

Оборонно-промисловий комплекс РФ

На думку Міка Раяна, саме ця сфера є найбільш показовою у питанні адаптації Росії та створення її оборонної переваги. Москва отримала додаткове озброєння за сприяння Північної Кореї та зміцнила виробництво сучасної зброї внаслідок збільшення торгівлі з Китаєм, що дозволило їй придбати технології подвійного призначення, які вона більше не може купувати на Заході. 

До чого адаптувалася Україна?

Автор пише про те, що Київ за останній рік вдосконалив здатність завдавати ударів великої дальності по російських аеродромах, оборонних заводах та енергетичній інфраструктурі. 

Також Україна ефективно розробила морський ударний потенціал, використовуючи військові та цивільні датчики, ракети великої дальності і наступне покоління морських безпілотників. Внаслідок цього вдалося знищити кілька російських військових кораблів і створити новий морський експортний коридор в західній частині Чорного моря. 

Що далі?

Щоб уникнути подальших успіхів РФ, Мік Раян першочергово радить Україні розробити власний стратегічний підхід до навчання та адаптації. Українським підрозділам варто ділитися корисними навичками одне з одним швидшими темпами, щоб скоротити час навчання і стандартизувати військову тактику. 

Ключовий урок українського контрнаступу у 2023 році полягає в тому, що загальновійськова доктрина, якій НАТО вчила українських військових, застаріла. На думку Раяна, Заходу слід продовжити постачати Україні зброю, особливу таку, що забезпечить Києву стратегічну перевагу. НАТО, користуючись своїми аналітичними потужностями, мало би аналізувати досвід українських військових і на його основі формувати нові доктрини. «Україна має швидко запроваджувати та систематизувати свої нові адаптації, щоб завдати Росії якомога більше шкоди, перш ніж вона навчиться на них реагувати», — підсумовує автор. 

Матеріал підготувала Діана Горон

Фото: pexels.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що таке адаптація та як зрозуміти, що ти вже звик до війни? 

 Ми маємо два види адаптації: біологічна та психологічна. Перша відповідає, наприклад, за те, щоб ми пристосувались до зміни пори року.

На адаптацію під час війни можуть впливати і психологічні, і біологічні особливості. Є люди, які швидко звикають та приходять у норму, а є ті, кому потрібен час. Це залежить не тільки від зовнішніх обставин, а і від самої людини, навіть спадковості. Також до адаптації ми можемо віднести поняття «захисні механізми». 

Нам потрібно пристосуватись та правильно відреагувати на нову реальність. Але ми не завжди можемо впливати на адаптацію. Для того, щоб ми мали сили довше протриматися, маємо зрозуміти, а скільки нам ще триматися. Це і є найбільшою проблемою. 

Коли ми адаптуємось до зими, то впевнені у тому, що вона точно закінчиться у березні. А війна не має чітких та визначених для нас термінів. Це погіршує період адаптації, бо ви програмуєте себе на певний час, а потім виявляється, що термін став довшим. Наш організм відчуває себе обманутим.  

 Чи нормально адаптовуватися до війни, чи це є проблемою? Чому?

 Адаптація може бути конструктивною, а може бути деструктивною. Позитивним маркером є те, що ви прагнете кращого побуту, хорошої роботи та якісного відпочинку у такий час. Щодо деструктивної адаптації, вона проявляється через те, що ви звикаєте до насилля тривог та спокійно реагуєте на жорстокі речі. Також відчуваєте, що готові погодитись на гірші умови існування. Ось, наприклад, люди звикли, що до 10 жовтня у Києві під час тривог було тихо, тому коли є реальна загроза, вони впевнені, що знову, як і тоді ракет не буде та не йдуть до укриття.

 Звичайно, варто оцінити свої власні ресурси та чи готові ви зараз щось змінювати у своєму житті, а також встановити дедлайн, до якого будуть діяти скрутні обмеження, які ви не приймаєте. Цілком нормальним є те, що ви просите допомогу у рідних та близьких, щоб вивести себе зі стану байдужості.

 Адаптація іноді рятує, а іноді вона може спричинити нехороші наслідки. Ви маєте зважати на свої бажання й почуття, тоді адаптація буде корисною.

 Як захистити себе від психологічних травм при адаптації? 

 Універсальних порад нема. На цьому етапі війни кожен з нас вже проаналізував свою поведінку під час тригерних ситуацій. Є люди, які багато працюють, не думаючи про щось погане, таким чином вони позбавляються стресу. А є ті, кому потрібно обговорити ситуацію, відпочити, випити чаю та подзвонити близьким. Кожен з нас унікальний, тому у всіх — різні методи боротьби з цим.

Буває, складно зрозуміти, що заспокоює та приводить думки до ладу, в таких випадках є можливість звернутись до спеціаліста та пройти тести, вони допоможуть знайти свій спосіб.

 Адаптація у воєнний час: з чого варто почати, щоб жити стало легше? 

 Перша порада, яка може допомогти — зробити інформаційний детокс. Часто ми не можемо відірватись від стрічки новин, негативні, сумні звістки розхитують нас, тому варто на деякий час обмежитись від такого величезного потоку інформації. Для наступної поради девізом стала цитата з роману «Звіяні Вітром» Маргарет Мітчелл — «Я не буду думати про це сьогодні,  я подумаю про це завтра». Варто повторювати собі цю фразу кожен раз, коли вас турбують негативні думки, які їдять вас зсередини. 

Скажіть собі, щойно знайдуться сили, ви обов’язково повернетесь до цього та поставте дедлайн, коли зможете міркувати про це знову. Завтра ваш стан може змінитись, як і ставлення до цієї ситуації.  А до того відключіться, займіться улюбленою справою. Поговоріть з близькими, випийте чаю, послухайте музику або ж почитайте. 

Не варто нехтувати сном, це дуже важлива частина нашого існування. Якщо помітили проблему у цьому питанні, то варто звернутись до лікаря.

 Чому у людей з’являється апатія під час війни? Чи нормальний цей стан у такий час?

 Апатія – це захисний механізм, який ми використовуємо, щоб відключитися від реального життя. Це певне несприйняття новин, емоційних станів інших людей. Вона проявляється через стан млявості, байдужості, відсутності сил і мотивації, небажання їсти, виходити з дому, а також поганий сон.

Якщо ви помітили у своєму оточені людину, яка вже довготривалий час має схожий стан, то варто допомогти. Наприклад, включити її у спільну діяльність, разом піти в кіно чи приготувати вечерю. Апатія – це болото, яке засмоктує вас та самому вибратись з нього  дуже складно. Але все ж нетривалі періоди, до двох тижнів, такого стану можливі та є нормою. Але не варто забувати, що це може бути не просто апатія, а й ознаки депресивного розладу, який потребує лікування. 

Спілкувалася Анна Хмельницька 

Фото: pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Ось кілька правил для поступової адаптації:

1) Дотримуйтеся розпорядку дня. Наприклад, усі повинні харчуватися в однаковий час. Допомагає також створення звичок, які будуть повторюватися щодня.

2) Визначте функції простору у помешканні: наприклад, зона «роботи», «відпочинку», «конфіденційності» або «взаємодії». Важливо також знайти можливість час від часу побути наодинці із собою — заведіть щоденник або подивіться серіал.

3) Допоможіть дітям пристосуватися до нових умов. Для дітей важливо навчитися дотримуватися режиму дня, а батькам варто донести дітям правила поведінки в оселі.

4) Висловлюйтеся про те, що турбує вас. Не замовчуйте події, які відбуваються. Будьте чесними також з дітьми, коли пояснюєте їм, чому ви виїхали з дому та що насправді відбувається.

5) Домовтеся про кодові слова. Певне слово може означати прохання або пропозицію. Наприклад, слово «океан» може означати, що ви зараз хочете побути в тиші.

6) Ставтеся одне до одного з добротою та залишайтеся людьми. Певно, що всі будуть відчувати напруження/стрес, але варто зберігати спокій та поважати тих, з ким ви будете ділити простір. Проявляйте доброзичливість та бережіть своє психічне здоров’я.

Фото: volynnews.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Як виникла ідея переходу на літній і зимовий час?

Уперше таке відбулося у Великобританії 1908 року. Так вирішили раціонально використовувати світловий день і економити електроенергію. Переводити стрілки годинників в Україні почали у 1981 році (тоді країна ще була в складі Радянського Союзу).

Як підготуватися до переходу?

Центр громадського здоров’я радить за кілька днів до переходу лягати і прокидатися раніше приблизно на 20 хв, щоб організм адаптувався до зміни часу.

Фото: pexels.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Чому це важливо. Опитування є репрезентативним за віком, статтю і типом поселення.

Детальніше. Ось результати опитування: 

— 90% українців вважають, що компенсувати економічні та інфраструктурні втрати України внаслідок війни повинна Росія. 

— Серед українців, які мали роботу до війни, половина (53%) сьогодні не працюють. 22% працюють у звичному режимі, 21% – віддалено або частково

— 55% планують подорожувати країною після війни. 49% думають як отримати додаткову освіту чи нові знання, 38% — освоїти нову професію, 27% мріють після війни відкрити свою справу. Плани на життя після війни в основному пов’язані з подорожами, які можна розуміти і як знайомство із своєю країною для тих, хто мало їздив до цього, а також можливість відвідати рідних та друзів. 

— З 27% до 72% зросла частка тих, хто постійно на зв’язку із рідними. Це так само стосується спілкування з друзями: ріст з 15% до 48%. Зараз те, чим людина має можливість займатися, чим наповнюватися, заспокоюватися – ці ресурси критично звужені. Комунікація — це одна з небагатьох сфер, яка зараз є таким ресурсом.

— Майже всі хочуть або залишитися вдома або повернутися додому. Навіть за наявності зараз певних можливостей це зробити більшість не мають бажання жити в іншій країні. Це також пояснюється тим, що люди хочуть мати свободу вибору і якщо робити якісь зміни, то лише з власної волі.

Хто і як проводив опитування. 19 березня 2022 року Соціологічна група «Рейтинг» проводила опитування серед населення України віком від 18 років в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Помилка не перевищує 3,1%.

Фото: elle.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики