Чому Ізраїль та Іран воюють?

Коли 1948 року на Близькому Сході проголосили створення держави Ізраїль, це стало справжнім шоком для ісламського світу. З погляду євреїв, вони будували власну країну в єдиному логічному для цього місці: на землі, яка два тисячоліття тому належала їхнім предкам і з якої їх вигнали римські загарбники. Але для місцевого населення, яке багато сотень років жило в цьому регіоні, євреї й самі були загарбниками — колонізаторами, що припливли з Європи. З цього конфлікту інтересів почалася серія війн, у яких Ізраїль раз за разом перемагав сили палестинців та сусідніх арабських держав.

Це все відбувалося в часи Холодної війни, коли США та СРСР боролися за вплив у всьому світі. Близький Схід не був винятком: супердержави шукали собі союзників, яких можна було б підтримати, щоб забезпечити власні інтереси, здобути ресурси й не допустити проникнення противника в регіон. Тоді Вашингтон встановив контакт із молодою єврейською державою. Ізраїль показав свою ефективність у війні, тож США вирішили, що буде вигідно його підтримувати й озброювати. Москва скористалася моментом і почала налагоджувати відносини з арабськими країнами.

Як Іран перестав був союзником Заходу і став Ісламською Республікою?

За усім цим спостерігала велетенська місцева держава, яка протягом історії змагалася за вплив на всьому Близькому Сході, — Іран. Утім тоді країна залишалася осторонь. У ті часи державою керував монарх — Мохаммед Реза Пахлаві, авторитарний правитель, що утримував владу завдяки підтримці США та Великої Британії. У 1953 році ці західні держави навіть допомогли організувати переворот в Ірані, щоб зберегти Пахлаві посаду. Натомість Захід отримував нафту і дружній режим, ворожий до сусіднього комуністичного СРСР.

Шах Пахлаві розвивав країну, але жорстко придушував будь-яку опозицію за допомогою таємної поліції, викрадень, вбивств і тортур. Зрештою це призвело до революції. 1979 року шаха скинули, і він був змушений тікати за кордон. До влади на хвилі протестів прийшли ісламські клірики, на чолі яких стояв аятола Рухолла Хомейні. Для них шах був не просто диктатором — він був агентом Заходу, який руйнував традиційні порядки. Тож новий режим взявся повертати ісламські консервативні правила і намагався виглядати захисником традицій.

Як Іран використав бойовиків з інших держав проти Ізраїлю?

Новий уряд хотів закріпити владу і здобути лідерство серед ісламських держав завдяки опору Заходу та Ізраїлю. Однак це виявилося непросто, адже Іран — не арабська країна і сповідує інший вид ісламу, ніж більшість мусульманських держав. Тоді Тегеран узявся вибудовувати свою підпільну мережу для боротьби проти Ізраїлю.

Іран підтримував хуситів в Ємені, бойові угруповання в Іраку та Сирії, озброював «Хезболлу» в Лівані та ХАМАС у Секторі Гази. Іранський режим гучно називав цю групу «віссю опору», що мала боротися проти двох «дияволів»: малого — так аятоли назвали Ізраїль, — та великого — цей титул дістався США. Ідея полягала в тому, що бойовики у країнах, розташованих поруч з Ізраїлем, зможуть зупинити — а то й знищити — єврейську державу без прямого втручання Ірану. Тож Ізраїль атакували підтримувані Тегераном війська.

Чому сьогодні відбувається пряма війна?

Поступово Ізраїль руйнував сили всіх бойовиків, які підтримував Іран. Декілька разів Тель-Авів воював у Лівані, де базувалася «Хезболла» — головна сила, на яку покладався Тегеран. Упродовж останніх кількох років Ізраїль фактично знешкодив цю групу. У Секторі Гази Тель-Авів намагається знищити ХАМАС, що спричиняє жахливі руйнування і десятки тисяч смертей серед цивільного палестинського населення. До того ж сусідній з Ізраїлем режим сирійського диктатора Башара аль Асада, який був дружнім до Ірану та Росії, нещодавно впав після довгої та кривавої громадянської війни.

Тоді Ізраїль розпочав атаки на Іран ракетами та дронами. Тель-Авів заявляє, що це потрібно, аби Ісламська Республіка не змогла розробити ядерну зброю. Фактично єврейська держава здебільшого знешкодила групи бойовиків у сусідніх державах і тепер прагне знешкодити ще й головну силу, яка їх підтримувала.

Чого очікувати далі та що з того Україні?

Між Ізраїлем та Іраном немає спільного кордону, тож наземна війна малоймовірна. Підготовані Тегераном сили виявилися не надто готовими до протистояння з Ізраїлем, але сам Іран — велетенська держава з понад 86 млн населення. Не слід очікувати, що взаємні обстріли призведуть до повного нищення Ірану як регіональної сили. Водночас вони точно ослаблять військово-промисловий комплекс країни. Якщо ж у війну втрутяться США, то повні наслідки передбачити складно, але сили в Ірану безумовно залишиться ще менше.

Ослабленням режиму аятол в Ірані можуть скористатися опозиційні групи — протести проти влади в країні вже відбувалися, хоч і не мали успіху. Проте атака іноземної держави може мати й протилежний результат — обʼєднання іранців для опору зовнішньому ворогу. Росія — союзник іранського режиму — навряд чи зможе йому допомогти, адже витрачає всі свої сили на війну проти України. Це вже допомогло повстанцям в Сирії переважити сили диктатури, яку підтримувала Москва. Ймовірно, це ж допомогло Ізраїлю зважитися атакувати Іран.

Якщо режим аятол під тиском внутрішніх іранських сил таки впаде — Москва втратить одного з ключових союзників. Але є й небезпечний для України момент: нестабільність і обстріли в одному з ключових для видобутку корисних копалин регіонів може підвищити ціни на нафту, що добре для Росії. Водночас потреба доступу до нафти вже неодноразово спонукала США втручатися у справи в регіоні. Поки що Дональд Трамп вагається, адже він обіцяв виборцям не застосовувати американські війська за кордоном. Якщо американці таки втрутяться, наслідки можуть бути вкрай непередбачуваними.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Necati Ömer Karpuzoğlu/Pexels

Цитата. «Раптом вони дозволили нам рухатися вперед і змусили всіх зібратися, а потім почали падати снаряди, танкові снаряди», — повідомив свідок події.

Сили оборони Ізраїлю визнали, що військові відкрили вогонь по групі людей, і заявили, що розслідують обставини.

Того ж дня щонайменше ще 14 людей загинули в інших частинах Сектора Гази внаслідок обстрілів, повідомляє Reuters.

Більшість гуманітарної допомоги в Секторі Гази регулює Гуманітарна фундація Гази (ГФГ), яку підтримують Ізраїль та США. ООН оцінює роботу ГФГ як неадекватну, небезпечну та таку, що порушує правила гуманітарної неупередженості через встановленні обмеження, які, за словами Ізраїля, спрямовані на те, щоб допомогу не змогли отримати бійці ХАМАС. Зазначається, що обстріл групи людей відбувся біля точки Всесвітньої продовольчої програми ООН, а не точки ГФГ.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Контекст. Обстріли між Ізраїлем та Іраном тривають уже чотири дні. Вони почалися у п’ятницю з атаки ізраїльських сил на об’єкти іранської ядерної програми, вище військове керівництво та військово-промислову інфраструктуру.

Унаслідок ізраїльських ударів вбили головнокомандувача Корпусу вартових ісламської революції Хоссейна Саламі, начальника штабу Збройних сил Ірану Мохаммада Багері і заступника головнокомандувача Збройних сил Голамалі Рашида. Загинули також двоє провідних науковців, які працювали над ядерною програмою Ірану.

Що було далі? У відповідь Іран почав обстрілювати Ізраїль дронами та ракетами. Взаємні атаки продовжуються вже декілька днів. Зокрема, Сили оборони Ізраїлю повідомили, що атакували штаб-квартиру сил «Кудс» — елітного підрозділу іранського Корпусу вартових ісламської революції.

За словами керівництва Ізраїлю, ця атака була попереджувальною і повʼязаною з тим, що Іран близький до отримання ядерної зброї. Іранський президент стверджує, що Ісламська Республіка Іран не має намірів розробляти ядерну зброю, але домагатиметься свого права на ядерну енергетику і дослідження.

Також повідомляють, що в Ірані стратили чоловіка, звинуваченого у шпигунстві на користь Ізраїлю. Головний суддя Ірану Голамхоссейн Мохсені Еджеї заявив, що людей, арештованих за підозрою у співпраці з Ізраїлем, судитимуть «дуже швидко».

Унаслідок ізраїльських ударів були вбиті головнокомандувач Корпусу вартових ісламської революції Хоссейн Саламі, начальник штабу Збройних сил Ірану Мохаммад Багері і заступник головнокомандувача Збройних сил Голамалі Рашид. Загинули також двоє провідних науковців, які працювали над ядерною програмою Ірану.

В атаці брали участь понад 200 ізраїльських літаків, які завдали ударів по більш ніж ста цілях на території Ірану. Це не перший випадок, коли Ізраїль атакує іранське військове керівництво та об’єкти ядерної програми, однак ця атака є найбільшою з усіх подібних на сьогодні. За словами керівництва Ізраїлю, ця атака була попереджувальною і повʼязаною з тим, що Іран близький до отримання ядерної зброї.

Очікуючи на масштабну відповідь, Ізраїль оголосив надзвичайний стан. У країні не працюють школи, дитсадки, університети та всі підприємства, окрім критичної інфраструктури. Повітряний простір як Ізраїлю, так і Ірану, закритий.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Як усе почалося? Ґрета Тунберґ разом із 11 активістами — членами організації «Флотилія свободи» — 1 червня на човні «Медлін» вирушила з Італії до Гази. На пресконференції того дня команда розповіла, що прагне привернути увагу світової спільноти до ситуації в Газі та доставити допомогу.

Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац натомість 8 червня заявив: «Ізраїль діятиме проти будь-яких спроб прорвати блокаду або допомогти терористичним організаціям — на морі чи в повітрі». 

Уночі 9 червня судно таки наблизилося до берегів Гази, попри спробу ізраїльських військово-морських сил переконати команду добровільно змінити курс. Човен перехопили, а активістів доправили до міста Ашдод в Ізраїлі. Їм дали їжу та провели медичний огляд. Гуманітарний вантаж пообіцяли передати мешканцям Гази. Вже 10 червня Ґрету Тунберґ та інших депортували з країни.

Довідка. «Freedom Flotilla Coalition» («Флотилія свободи») — організація активістів, «об’єднаних ідеєю, що палестинці заслуговують на ті самі права, свободу, гідність, як і всі люди». Діячі із різних країн — зокрема депутатка Європарламенту Ріма Хассан та екоактивістка Ґрета Тунберґ — планували дістатися кораблем до Гази. Мета — передати гуманітарну допомогу та привернути увагу до кризи в палестинських містах. 

Що було перед цим? 30 травня Організація Об’єднаних Націй повідомила, що ситуація в Газі — найгірша від початку війни між Ізраїлем та бойовиками ХАМАСу. Перед тим Ізраїль  на кілька тижнів запровадив блокаду Гази: заборонив ввозити їжу, ліки та іншу допомогу. Водночас уряд стверджував, що «блокада не призвела до дефіциту»

Що відомом про першу спробу? «Флотилія свободи» намагалася дістатися до Гази ще на початку травня. У Мальті на борт корабля «The Conscience» («Совість») мали сісти ще 30 активістів, зокрема Ґрета Тунберґ, але їм не вдалося. Невідомі дрони атакували судно. Ніхто не постраждав, проте місію довелося скасувати.

Що таке ХАМАС? ХАМАС — це угруповання палестинських бойовиків, яке контролює Сектор Гази з 2007 року. Метою ХАМАСу є цілковите знищення Ізраїлю і створення на його місці арабської держави. Усіх євреїв угруповання вважає своїми ворогами.

Що таке Сектор Гази? Це відносно невелика територія — 41 км в довжину та 10 км в ширину — вздовж узбережжя Середземного моря, яка межує з Ізраїлем та Єгиптом. Там проживає близько 2,3 млн людей, це один із найбільш густонаселених регіонів планети.

Чому в Секторі Гази триває війна? Бойові дії в Секторі Гази почалися після того, як бойовики ХАМАСу здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю, застосовуючи ракетні удари. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 людей, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також взяли в полон.

У відповідь на напад Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Гази, встановивши також блокаду.

Фото: Israel Foreign Ministry / соцмережа X

Кац також закликав палестинців залишити зони, де тривають бойові дії, та «діяти зараз, щоб скинути ХАМАС і повернути всіх заручників».

Контекст. Уночі 18 березня — після майже двох місяців припинення вогню — ізраїльські військові завдали ударів по території Сектора Газа. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу заявив, що ці дії були відповіддю на відмову ХАМАСу звільнити 59 заручників.

Переговори між угрупованням ХАМАС та урядом Ізраїлю, які тривали з моменту оголошення перемир’я 16 січня, фактично зайшли у глухий кут. ХАМАС відмовляється відпускати заручників, вимагаючи, щоб Тель-Авів остаточно припинив війну і вивів свої війська з Сектора Газа. Натомість Ізраїль не погоджується зупинятися, бажаючи остаточного знищення ХАМАСу.

Чому в Секторі Газа триває війна? Бойові дії в Секторі Газа почалися після того, як бойовики ХАМАСу здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю, застосовуючи ракетні удари. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 людей, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також було взято в полон.

У відповідь на напад Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Газа, встановивши також блокаду.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Вісім з них ідентифікували як членів Палестинського товариства Червоного Півмісяця, п’ятеро — як цивільну оборону і ще одного — як співробітника агентства ООН. Ще один медик залишається зниклим безвісти.

23 березня 2025 року ізраїльські війська обстріляли машини швидкої допомоги та пожежні автомобілі у місті Рафах, що в Секторі Газа. Представники війська Ізраїлю заявили, що у ці автомобілі використовували як прикриття бойовики-ісламісти та ХАМАС.

Фото: Courtesy OCHA

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Війна у Секторі Газа, яка почалася у жовтні 2023 року, призвела до десятків тисяч жертв серед цивільного палестинського населення, а також змусила майже всіх мешканців регіону покинути свої домівки через руйнування і загрозу життю.

Контекст. Після майже двох місяців припинення вогню, ізраїльські військові завдали ударів по території Сектору Газа вночі 18 березня. Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу заявив, що ці дії були відповіддю на відмову ХАМАСу відпускати 59 заручників.

Переговори між угрупованням ХАМАС та урядом Ізраїлю, які тривали з моменту оголошення перемир’я 16 січня, фактично зайшли у глухий кут. ХАМАС відмовляється відпускати заручників, вимагаючи, щоб Тель-Авів остаточно припинив війну і вивів свої війська з Сектора Газа. Натомість Ізраїль не погоджується зупинятися, бажаючи остаточного знищення ХАМАСу.

Чому в Секторі Газа триває війна? Бойові дії в Секторі Газа почалися після того, як бойовики ХАМАСу здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю, застосовуючи ракетні удари. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 осіб, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також було взято в полон.

У відповідь на напад Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Газа, встановивши також блокаду.

Що таке ХАМАС? ХАМАС — це угруповання палестинських бойовиків, яке контролює Сектор Газа з 2007 року. Назва угруповання є арабською абревіатурою від «Ісламського руху опору» і водночас означає «завзяття». Метою ХАМАСу є цілковите знищення Ізраїлю і створення на його місці арабської держави. Усіх євреїв угруповання вважає своїми ворогами.

Що таке Сектор Газа? Це відносно невелика територія (41 км в довжину та 10 км в ширину) вздовж узбережжя Середземного моря, яка межує з Ізраїлем та Єгиптом. У Секторі Газа проживає близько 2,3 млн людей, це один із найбільш густонаселених регіонів планети.

Абсолютна більшість населення Сектора Газа — палестинські араби. Цей регіон майже повністю залежний від зовнішнього постачання. За даними ООН, близько 80% населення Гази залежить від міжнародної допомоги, із них близько одного мільйона людей потребують постачання їжі.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Коли США почали підтримувати Ізраїль?

Майже одразу після проголошення створення держави Ізраїль у 1948 році США її підтримали. Утім тоді Вашингтон не надавав ізраїльтянам жодної суттєвої допомоги. Перші десятиліття існування Ізраїлю його основним союзником була Франція.

Проте все змінилося в шістдесяті роки 20 століття. Франція втрачала свій вплив у світі й, програвши війну за незалежність Алжиру, намагалася налагодити контакти з арабськими країнами, які виступали агресивно проти Ізраїлю. У цей час підтримувати арабські країни й зміцнювати свій вплив у регіоні намагався СРСР. Це робило Тель-Авів перспективним союзником для США: таким чином можна було протистояти радянському впливу на Близькому Сході.

У 1967 році сталася так звана Шестиденна війна, у якій Ізраїль переміг одразу чотири країни: Єгипет, Сирію, Ірак та Йорданію, яких підтримував також Ліван. Ізраїль навіть окупував частину територій сусідів. Тоді Ізраїль показав, що може самостійно й ефективно діяти проти країн, підтримуваних СРСР, тоді як США були по вуха затягнуті у війну у В’єтнамі. Таким чином ізраїльтяни зарекомендували себе як бажані союзники для Сполучених Штатів.

Відтоді багато що змінилося: Радянський Союз розпався, а вплив Росії, хоча й досі зберігається на Близькому Сході, вже не є настільки значним.

Чому США досі безумовно підтримують Ізраїль?

Це дозволяє Вашингтону зберігати свій вплив на Близькому Сході. Ізраїль — економічно і технологічно розвинена держава з потужною розвідкою. Тож після десятиліть співпраці США та Тель-Авів поєднують тісні зв’язки в безпековій сфері.

Ще одним важливим партнером, який допомагає США протистояти Ірану в регіоні, є Саудівська Аравія. Та, на відміну від королівства саудитів, яке є абсолютною монархією, Ізраїль — демократична країна, більш зрозуміла Вашингтону й ближча до нього з ідеологічних міркувань.

Чи можна так Україні?

Україна також демократична держава і допомагає США стримувати вплив глобального конкурента — Росії. Ба більше, Україна не завдає ударів по густонаселених районах, як це відбувається в Секторі Газа, що викликає обурення значної частини західної публіки. Чи цього недостатньо для допомоги?

Вочевидь, ні. Видається, що Вашингтон менш зацікавлений у долі східної Європи, ніж у Близькому Сході — регіоні, багатому на корисні копалини, передусім нафту. До того ж Близький Схід розташований на перехресті шляхів між Заходом, Азією та Африкою, що робить його важливим логістичним вузлом. І, зрештою, на відміну від РФ, супротивники Ізраїлю не мають ядерної зброї, тож самим Сполученим Штатам серйозно погрожувати не можуть.

Наразі видається, що адміністрація Трампа не бачить вигоди в підтримці України, зокрема Європи загалом. Натомість, судячи з переговорів між Вашингтоном та Москвою і заяв американських пропагандистів штибу Такера Карлсона, США бажають перетягнути Росію на свій бік у суперництві з Китаєм. Якщо ж це не вдасться, ймовірно, США знову захочуть підтримувати Україну. Або ж їхню роль перебере на себе Європа, для якої східний фланг має значно більше значення.

Автор тексту: Дмитро Спорняк

Фото: Haley Black/Pexels