Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу заявив, що ці дії були відповіддю на відмову ХАМАСу відпускати 59 заручників. Критики чинного ізраїльського уряду заявляють, що відновлення атак є спробою Нетаньягу відвернути увагу від скандального рішення звільнити голову ШАБАКу — служби безпеки Ізраїлю, а також залучитися підтримкою ультраправих політиків, які давно виступають за продовження війни.

Контекст. Переговори між угрупованням ХАМАС та урядом Ізраїлю, які тривали з моменту оголошення перемир’я 16 січня, фактично зайшли у глухий кут. ХАМАС відмовляється відпускати заручників, вимагаючи, щоб Тель-Авів остаточно припинив війну і вивів свої війська з Сектора Газа. Натомість Ізраїль не погоджується зупинятися, бажаючи остаточного знищення ХАМАСу.

Бойові дії в Секторі Газа почалися після того, як бойовики ХАМАСу здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю, застосовуючи ракетні удари. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 осіб, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також було взято в полон.

У відповідь на напад Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Газа, встановивши також блокаду. Війна в цьому густонаселеному регіоні вже призвела до десятків тисяч жертв, більшість з яких — цивільні. Точну кількість загиблих підрахувати складно. 

Що таке ХАМАС? ХАМАС — це угруповання палестинських бойовиків, яке контролює Сектор Газа з 2007 року. Назва угруповання є арабською абревіатурою від «Ісламського руху опору» і водночас означає «завзяття». Метою ХАМАСу є цілковите знищення Ізраїлю і створення на його місці арабської держави. Усіх євреїв угруповання вважає своїми ворогами.

Що таке Сектор Газа? Це відносно невелика територія (41 км в довжину та 10 км в ширину) вздовж узбережжя Середземного моря, яка межує з Ізраїлем та Єгиптом. У Секторі Газа проживає близько 2,3 млн людей, це один із найбільш густонаселених регіонів планети.

Абсолютна більшість населення Сектора Газа — палестинські араби. Цей регіон майже повністю залежний від зовнішнього постачання. За даними ООН, близько 80% населення Гази залежить від міжнародної допомоги, із них близько одного мільйона людей потребують постачання їжі.

Фото: Reuters / Mahmoud Issa

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Цитата. «Все федеральне фінансування припиниться для будь-якого коледжу, школи чи університету, які допускають незаконні протести. Агітатори будуть ув’язнені або назавжди відправлені назад до країни, з якої вони прийшли. Американські студенти будуть назавжди виключені або, залежно від злочину, заарештовані», — написав Трамп у своїй соцмережі Truth Social. 

Довідка. У 2024 році у США спалахнули студентські акції проти війни Ізраїлю проти Гази. Демонстранти закликали експрезидента Джо Байдена, який підтримує право Ізраїлю на самооборону, зробити більше, щоб зупинити кровопролиття в Газі, і вимагали скасування шкільних кампаній, які підтримують уряд Ізраїлю.

Цитата. «Нещодавні дії МКС проти Ізраїлю та Сполучених Штатів створили небезпечний прецедент, поставивши під загрозу нинішній та колишній персонал Сполучених Штатів, у тому числі чинних військовослужбовців Збройних сил, піддаючи їх переслідуванням, жорстокому поводженню та можливому арешту», — йдеться в указі.

Реакція КМС. Міжнародний кримінальний суд засуджує рішення Трампа про санкції. Також у заяві йдеться, що вони «підтримують свій персонал і зобов’язується продовжувати забезпечувати справедливість і надію мільйонам невинних жертв жорстокостей у всьому світі в усіх ситуаціях, що виникають перед ними».

Контекст. У листопаді 2024 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт премʼєра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу і колишнього міністра оборони Йоава Ґаланта. Їх підозрюють у скоєнні злочинів проти людства та воєнних злочинів у Секторі Гази у період з жовтня 2023 року до травня 2024-го. Члени ж уряду Ізраїлю звинуватили МКС в «антисемітизмі під виглядом справедливості» та назвали ордери на арешт «антисемітськими звинуваченнями проти всіх громадян Ізраїлю».

Довідка. Міжнародний кримінальний суд — інституція, створена відповідно до Римського статуту, що розпочала роботу у 2002 році. МКС здійснює розслідування та судовий розгляд справ щодо людей, обвинувачених у найтяжчих злочинах: геноцидах, воєнних злочинах, злочинах проти людяності та злочинах агресії. Ні США, ні Ізраїль не є сторонами Римського статуту.

Фото: Evan Vucci / AP

Ордери на арешт мають гриф «секретно», щоб захистити свідків і гарантувати проведення розслідувань, однак суд вирішив оприлюднити інформацію, оскільки такі злочини на території Сектора Гази досі здійснюють. Палата суду вважає, що прем’єр-міністр Нетаньягу і міністр оборони Ґалант мають понести кримінальну відповідальність як співвиконавці за вчинення переліку злочинів. Їх підозрюють у позбавленні цивільного населення в Секторі Гази речей, необхідних для їхнього виживання — їжі, води, ліків та медичних засобів, палива та електроенергії, а також у вчиненні вбивств та переслідувань. 

Палата встановила, що їхня поведінка призвела до підриву здатності гуманітарних організацій забезпечувати продовольством та іншими товарами першої потреби населення Гази. Відключення електроенергії та скорочення постачання палива також серйозно вплинули на доступність води та здатність лікарень надавати медичну допомогу. Нестача їжі, води, електроенергії та палива, а також спеціальних медичних препаратів створила умови, які призвели до загибелі цивільних осіб від недоїдання і зневоднення.

Окрім цього, Палата встановила, що Нетаньягу і Ґалант несуть кримінальну відповідальність як цивільні керівники за воєнний злочин, що полягав у навмисному спрямуванні атак на цивільне населення Гази. 

Фото: Yonatan Sindel/Flash90.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Цитата. «За минулу добу під час перестрілок та авіаударів було знищено десятки терористів. Військові виявили велику кількість зброї, в тому числі ракетні, мінометні та протитанкові ракетні установки, націлені на населені пункти на півночі Ізраїлю, а також гранати та додаткове військове спорядження», — зазначили у ЦАХАЛі.

Натомість, США наполягають, щоб Ізраїль протягом 30 днів збільшив гуманітарну допомогу в Газі, інакше є ризик втратити військову допомогу від США.

Ліван і Хезболла

Почнімо з того, що таке взагалі Хезболла? З одного боку, це — воєнізована організація, яку в низці країн світу визнали терористичною. При цьому вона має на диво багато ресурсів, як для терористів. Хезболлу вважають однією з найбільш озброєних недержавних організацій у світі. А все це тому, що з іншого боку Хезболла — це політична сила, яка має своїх депутатів в ліванському парламенті. Свій статус вона підкріплює підтримкою з Ірану, який масово озброює її бойовиків. Самі ж члени Хезболли претендують на те, що вони репрезентують погляди значної частини ліванського суспільства, а саме мусульман-шиїтів (станом на 2012 рік шиїти становили 27% від загальної кількості населення Лівану).

Ліван зазвичай згадують саме у зв’язку з Хезболлою, з різного роду атаками, обстрілами чи трагедіями. Це не зовсім справедливо, адже ця близькосхідна країна вкрай розмаїта. Шиїтська Хезболла є лиш однією з багатьох місцевих сил. Власне, вона навіть не є єдиною ліванською силою, яка виступає від імені шиїтів. Ще досить нещодавно, у 1990 році в Лівані завершилася громадянська війна. Передумовою для її початку за 15 років до того була якраз розмаїтість ліванського суспільства. І саме у цій війні слід шукати витоки угруповання Хезболла. Та перш ніж згадувати той конфлікт, треба розібратися у двох важливих питаннях: хто такі шиїти і хто крім них ще живе в Лівані?

Гори, море та імперії

Щоб зрозуміти чим живе Ліван, треба усвідомити як він виглядає. Це досить невелика держава розміром трохи більша за Чернівецьку область — найменшу в Україні. При цьому населення у ній— понад 5 млн, тобто більше ніж в будь-якій з українських областей. З цього вже можна зрозуміти, що щільність проживання людей там висока. Але якби лиш розмір Лівану робив його густонаселеним. Ця невеличка територія, на якій живуть так багато людей, затиснена між двома майже паралельними рядами гір, які тягнуться з півночі на південь фактично через усю країну. А збоку ще й Середземне море.

Таке розташування дозволило цим землям стати центром торгівлі. Свого часу територія сучасного Лівану була частиною Родючого півмісяця — регіону, у якому люди вперше на планеті навчилися вирощувати їжу. Через це тут виникли одні з перших на планеті міст, деякі з яких існують і досі. Наприклад, місто Бібл, від назви якого походить слово Біблія, досі має багато населення і є важливим центром життя у Лівані. Щоправда, жителі міста називають його не грецькою варіацією назви, а власною, місцевою — Джубейль. У давнину цей край звали Фінікією, його жителі колонізували усе Середземномор’я. Одна з фінікійських колоній — Карфаген, певний час була головним ворогом Давнього Риму. Але ніщо не скаже про вплив фінікійців більше за головний їхній спадок — фінікійська абетка лягла в основу грецького письма, на базі якого, своєю чергою, створили латинку і кирилицю.

І це все багатство було на Близькому Сході — в краєві, що споконвіку був багатий на великі і могутні імперії. Фінікію захоплювали єгиптяни, асирійці, вавилоняни, перси, греки, вірмени, римляни, знову перси і візантійці. Місцевий семітський народ тут жити весь цей час теж продовжував. В Середні віки край захопили арабські держави, сюди ж прибували хрестоносці і засновували тут свої королівства, які досить швидко знищили мусульмани. А потім все захопили турки. І під час всіх цих перипетій багато релігійних меншин утискали і переслідували. Втікаючи від гонінь, різноманітні віряни втікали в гори — туди, де зараз Ліван.

Країна-прихисток

Сьогодні більшість населення Лівану вважає себе ліванськими арабами (арабів з інших країн тут за своїх вважають зовсім не усі), а місцевий різновид арабської мови є тут основним. На цьому єдність закінчується. Діляться усі тут натомість за релігійними віруваннями і відповідними їм різними культурами. Мусульмани-суніти, мусульмани-шиїти та християни-мароніти становлять найбільші групи, але навіть кожна з цих спільнот охоплює менше 30% населення країни. Тобто, більшість не становить ніхто. То чому ж ми так багато чуємо саме про шиїтів і Хезболлу? Хто взагалі такі шиїти?

Як у християнстві є католики православні та протестанти так і в мусульманстві є багато різних груп. Найбільша з них — це суніти. Вони становлять більшість в більшості мусульманських країн. Набагато менша група — це шиїти, вони становлять більшість лиш в Ірані, Іраку та Азербайджані. І їх багато в Лівані, куди предки шиїтів втікали від переслідувань. Відколи в 1978-1979 роках в Ірані відбулася Ісламська революція і до влади прийшли релігійні лідери місцевих шиїтів, Тегеран взявся озброювати шиїтів по цілому Близькому сходу. В полум’ї Ліванської громадянської війни іранська диктатура знайшла собі близьких союзників.

Громадянська війна

Ліван проголосив свою незалежність у 1943 році від Франції (так, французи захоплювали цей край теж). Місцевий народ вирішив будувати республіку, в якій кожна релігійна група мала бути представлена окремо. Традиційно, президентами ставали християни-мароніти, прем’єрами — мусульмани-суніти, а головами парламенту — мусульмани-шиїти. Спершу, співжиття працювало. Та з часом кількість населення в різних спільнотах почала коливатися, сусідні країни теє ставали все більш нестабільними. В регіоні виникали ідеї панарабізму (дехто хотів об’єднати всіх арабів в одну державу) і поруч були війни. Напруга між релігійними спільнотами в Лівані наростала. Коли ж до Лівану прибули бойовики Організації визволення Палестини (ОВП), яких вигнали з Йорданії, баланс сил був зруйнований. Почалися збройні бої. То був 1975 рік.

Громадянська війна між релігійними спільнотами Лівану тривала 15 років. За цей час в суперечки між собою вступали не лише люди різних вірувань, але й різні групи всередині однакових релігій. Ба більше, у війну вступили і сусідні країни. Одну зі сторін підтримувала Сирія, за християн вступився Ізраїль, який дійшов аж до столиці – Бейрута, бажаючи побороти бойовиків з ОВП. Саме тоді для боротьби проти ізраїльських військ в Лівані сформувалася Хезболла — збройна організація ліванських шиїтів.

Мир і зброя

Коли в 1990 році більшість сторін війни домовилися про її припинення, бойовиків почали роззброювати. Але не всіх. За дотриманням мирних угод мала стежити Сирія. А оскільки Хезболла була просирійською організацією, її зброю залишили. Згодом Сирія сама впала в горнило власної громадянської війни, яка триває й досі і їй було вже зовсім не до Лівану. А ось Хезболла залишилася. У перипетіях післявоєнного часу влада в Лівані мінялася багато разів і певний час Хезболла була при владі. Та 2022 року на виборах втратила більшість у парламенті. Попри це, Хезболла зберігає значний арсенал зброї, а з ним і великий вплив. Так, одного з колишніх прем’єрів-сунітів Лівану — Рафіка аль-Харірі вбили бойовики Хезболли, але щодо причетності до цього злочину лідерів організації не було доказів.

А потім, в жовтні 2023 року почалася війна в Секторі Газа. Хезболла пообіцяла воювати проти Ізраїлю доки той не закінчить свою військову операцію проти ХАМАСу. Відтоді між шиїтським терористичним угрупованням та Ізраїлем відбуваються постійні обстріли. Внаслідок ракетних атак багатьох лідерів Хезболли вбили. Ізраїль, задля власної безпеки, прийняв рішення проводити і наземні операції на півдні Лівану. Іран — головний противник Ізраїлю, продовжує озброювати Хезболлу, а також ще й хуситів з Ємену та інших бойовиків. Фактично, війна в Лівані і на широкому просторі Близького Сходу вже триває. Ознак того, що бойових дій стане менше наразі немає.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Wikimedia Commons

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Початок війни

Приємний осінній день неподалік від східного берега Середземного моря. Теплу жовтневу погоду люди використовують з користю: відбувається фестиваль. У багатьох сусідніх країнах про таке можна лише мріяти. Сирія проживає руїну війни уже понад десятиліття, трішки далі на півдні, в Ємені, громадянська війна залишила безліч жертв. Далі на схід, в Ірані, протести людей проти консервативної релігійної диктатури не мали успіху. Але в Ізраїлі все інакше.

Це — розвинена демократична країна, головний союзник західної цивілізації на Близькому Сході. Економіка розвивається, рівень життя на висоті. Чому б не провести красивий фестиваль? Можна навіть не один. І раптом цю ідилію порушують. З огородженої території Сектору Газа до Ізраїлю проникають озброєні бойовики. Вони минають лінію оборони, подекуди навіть летять на дельтапланах. Їхня ціль — звичайні цивільні громадяни. Надворі 7 жовтня 2023 року.

Терористи нападають на мирних мешканців. Вони вбивають всіх, кого бачать на своєму шляху. Фестиваль буквально розстрілюють. Армія та інші силові структури Ізраїлю швидко вдаються до дій у відповідь. Напад відбивають. Повсюди панує обурення і нерозуміння. Як таке могло статися, як це допустили? Близько 1200 загиблих — величезна трагедія і великий біль. Такого не можна пробачити.

Сектор Газа

Нападниками були терористи угруповання ХАМАС. Це політична група, яка виступає за знищення Ізраїлю без усіляких компромісів. ХАМАС контролює Сектор Газа — смуга  землі, притиснута до узбережжя Середземного моря. Це одна з найбільш густонаселених місцин у світі: її складає низка поєднаних між собою міст. А живуть у них, здебільшого, палестинські араби. 

У відповідь на жахливий напад Ізраїль оголошує, що починає війну на знищення ХАМАСу. Війська єврейської держави мають увійти в Сектор Газа, щоб навести порядок, упевнитися у тому, щоб такого більше не повторилося і помститися. Увесь світ висловлює співчуття Ізраїлю і з острахом поглядає на те, що ж може статися далі.

Дві тисячі років поневірянь

Уся суть конфлікту між арабами та євреями полягає в тому, що обидва народи претендують на ту саму землю і обидвом більше немає куди йти. Це може видатися дивним, але ця історія тягнеться більш як на 2000 років у минуле. У ті часи, за століття до нашої ери, на території сучасного Ізраїлю існувала держава єврейських племен. З ізраїлевим народом траплялося багато поневірянь, які увійшли до їхньої релігії — юдаїзму. Але євреї трималися своїх країв. До часу. 

Близько двох тисячоліть тому єврейська боротьба за свій край зазнала поразки від Римської імперії, тож багато представників цього давнього народу були змушені тікати. Єврейська меншість завжди залишалася у цьому краї, але більшість синів Ізраїля розселилися по близькому сходу та Європі і багато довгих століть жили поруч з корінним населенням іноземних держав. Поруч, але окремо. Вони залишалися собою, трималися своєї релігії, але від того отримували недовірливе ставлення від сусідів.

Так усе тривало до 19-го століття, коли Європою почали ширитися націоналізми: народи континенту стали прагнути мати свої держави і брати своє життя у власні руки, а не покладатися на монархів та аристократію. Євреї були одним з цих народів. Частина з них влилася в європейські нації, але інші почали думати, що вони ніколи не впишуться серед цих людей і тому їм вартувало би мати власну державу. Але де? Відповідь очевидна: на давній прабатьківщині, де у них уже колись була своя країна — у близькосхідному краї, що зветься Палестина.

Але там вже хтось живе

На початку 20-го століття євреї почали переселятися до того краю, який ми зараз знаємо як Ізраїль. Тоді та місцина належала Османській імперії і турки не були особливо проти прийняти поселенців. За гроші, здебільшого. Після Першої світової війни, коли Османська імперія розпалася, Палестина перейшла під управління Британської імперії. І на усі ці переміщення народів дивилися місцеві араби, які століттями жили в цьому краєві.

Що більше приїздило євреїв, то більш обуреними ставали араби. Та надзвичайної популярності переїзд до землі обітованої серед євреїв до часу не мав. Адже це передбачало складне життя: створення нових поселень, роботу в сільському господарстві — буквально колонізацію. Та потім стався Голокост. Трагедія європейського єврейства, коли мільйони представників цього народу винищили в геноциді нацисти, ніби промовляла до євреїв, що єврейські націоналісти, яких називали сіоністами, були праві: без власної держави діла не буде.

Початок війн

Рух до Ізраїлю став більш масовим, хоча багато євреїв обрали переселитися до США, а не на Близький Схід. Конфлікт між євреями та арабами набирав обертів і почав переходити у збройні форми. Західні держави, які мали найбільший вплив у світі у той час, хотіли залагодити ситуацію. Вони прагнули допомогти євреям, перед якими вони відчували провину за Голокост, але і не хотіли образити арабів, які просто хотіли жити на своїй землі. Тому запропонували розділити Палестину на дві держави: Ізраїль та власне арабську Палестину. 

Ізраїль погодився, але палестинські араби були проти. Чому це вони мають ділити свою землю, на якій їхні предки жили тисячі років, з якимись європейськими прибульцями просто через те, що предки євреїв жили тут кілька тисячоліть тому. Домовленостей не досягли. Так почалася довга серія війн між молодою єврейською державою, незалежність якої проголосили у 1948 році, та її арабськими сусідами.

Статус кво

З того часу Ізраїль успішно відбивався і навіть збільшував свої території. Регіон таки розділили між двома народами: євреї живуть в Ізраїлі, а палестинські араби — у Секторі Газа та на західному березі ріки Йордан з містом Єрусалим. Втім, другий з названих арабських регіонів Ізраїль окупував (це офіційно визнав незаконним Міжнародний суд ООН). Певні представники арабського та єврейського народів, часто за посередництва США, намагалася налагодити стосунки. Але не всі цього бажали.

Радикальні угруповання, такі як ХАМАС, прагнули і досі прагнуть знищення Ізраїлю як явища. Для них євреї — це колонізатори з Європи, які прийшли на їхню землю і утискають права корінного населення та відбирають його територію. Натомість для євреїв Ізраїль — це єдиний їхній дім, з якого їм немає куди йти і який вони захищатимуть стільки, скільки буде потрібно. Тож війна триває.

Страждання і політика

Військова операція Ізраїлю в Секторі Газа виявилися більш складною та довгою, ніж того, напевно, очікували єврейські політики. Бойові дії в надзвичайно густонаселеному регіоні супроводжуються великою кількістю жертв. Особливу руйнівними є обстріли артилерією, які проти ХАМАСу застосовує ізраїльська армія. Від цього страждає цивільне населення. 

Назвати точну кількість жертв складно. Міністерство охорони здоров’я Гази називає цифру у понад 40 тисяч загиблих, але цю інституцію контролює терористичне угруповання ХАМАС. Перевірити інформацію майже неможливо, бо немає нормального доступу до зони бойових дій. Втім, оцінки загиблих серед цивільного населення міжнародними організаціями все ще йдуть на десятки тисяч. Сам прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху стверджує, що за час військової кампанії загинуло, серед іншого, 16 тисяч цивільних мешканців Сектору Гази.

Страждання цивільних палестинців, природно, викликали дуже багато емоцій по цілому світу. Обурилася і сусідні арабські країни, і мусульманські держави в решті світу. А ще у багатьох містах демократичного заходу пройшли масові демонстрації під палестинськими прапорами на підтримку арабів. Часто в них брали участь громадяни арабського походження. 

Для низки європейських виборців ці картини виглядали так, наче вони зійшли просто з агітаційних плакатів ультраправих партій. Мігранти уже тут і ходять вулицями під своїми прапорами. Це саме те, про що попереджали радикальні партії, подумало, вочевидь, досить багато європейців. У низці європейських країн, зокрема в Німеччині та Франції, надзвичайно високі результати здобули ультраправі партії. Ті ж партії виступають за припинення допомоги Україні і зняття санкцій з Росії, заявляючи, що це невигідно для їхніх країн і що допомагати українцям — це взагалі не їхня справа.

І тут теж Кремль

Цим вирішила скористатися і Росія. Офіційна делегація ХАМАСу відвідувала Москву, а на офіційному рівні РФ постійно заявляє, що виступає за створення багатополярного світу, у якому держави так званого Глобального Півдня матимуть свій голос на противагу імперіалістичними бажанням Заходу. Кремль активно змагається за вплив у південних країнах і з їхньою допомогою часто обходить західні санкції.

Водночас РФ нарощує свою співпрацю з Іраном — головним противником Ізраїлю. Дрони, якими Росія обстрілює українські міста, українці інакше як «шахедами» і не називають. Назва ця прийшла в наші краї просто з Ірану, звідки Москва ці безпілотники і закуповує. Нещодавно Іран передав Росії ще й балістичні ракети. Москва та Тегеран разом виступають проти чинного світового порядку, демократичних західних держав та їхніх ліберальних цінностей. Ці дві диктатури разом з їхніми союзниками в Китаї, Північній Кореї та деінде ведуть війни.

Іран готує та озброює бойовиків по цілому близькому сходу: в Сирії, Ємені, Лівані і Секторі Газа. Західні держави, передусім США, намагаюся знайти варіанти мирного врегулювання. Але не виходить, тож продовжують озброювати Ізраїль. Водночас в Іспанії, Ірландії та Норвегії офіційно визнали існування Палестинської держави. Зазначимо, Україна визнає існування й Ізраїлю, і Палестини від початку своєї незалежності. Тим часом війна триває і завершення її поки не видно.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Ali Hamad/Wikipedia

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Натомість Корпус вартових ісламської революції Ірану (КВІР) стверджує, що 90% ракет потрапили в ціль. Іранську атаку допомогли також відбивати військові кораблі США, зазначив президент Байден, а голова Пентагону Остін назвав дії Ірану «кричущим актом агресії».

Після іранського удару Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) атакувала об’єкти Хезболли у Бейруті — столиці сусіднього Лівану. Відбулося це в ніч на середу 2 жовтня. Перед тим вночі ЦАХАЛ закликав мешканців південного передмістя Бейрута покинути дві будівлі і територію в радіусі 500 м. МОЗ Лівану повідомляє, що протягом останньої доби від ударів ізраїльської армії загинуло 55 людей, поранень зазнали ще 156.

Контекст. Протягом кількох останніх тижнів загострюється конфлікт між Ізраїлем та Хезболлою — підтримуваним Іраном терористичним угрупованням з Лівану. Спершу відбулася серія вибухів пейджерів, рацій і радіоприймачів бойовиків, у чому звинувачували Ізраїль. 

Після цього між сторонами відбувалися взаємні ракетні удари. 28 вересня ЦАХАЛ заявив про вбивство лідера Хезболли — Хасана Насралли.

Фото: The Times of Israel

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Також евакуювали 45 людей інших національностей — громадян Польщі, Чехії, Литви, Молдови, Бразилії та Лівану. А ще — двох собак і кота.

Чому це зробили? Через погіршення безпекової та економічної ситуації в регіоні. 30 вересня Ізраїль оголосив про початок наземної операції на півдні Лівану.

Фото: з Telegram-каналу МЗС України

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики