Європейська перемога Марін Ле Пен

Уже сім років Францією керує Емманюель Макрон, а його партія «Вперед, республіко» стабільно входить у правлячі коаліції. Тобто так було до червня цього року. Тоді президент вирішив розпустити парламент і призначити нові позачергові вибори. Вони відбулися, тож тепер коаліція з його партією не має більшості. Але це було очікувано: про те, що центристи Макрона, скоріш за все, втратять владу, говорили всі. Це, безсумнівно, знав і французький президент. То нащо він розпускав Національні збори — французький аналог української Верховної Ради? Який йому сенс втрачати вплив в парламенті?

Причина цьому — Марін Ле Пен. Точніше, успіх її партії «Національне об’єднання» на виборах до Європарламенту: минулого місяця саме ця ультраправа група набрала найбільше голосів у Франції. Виглядало на те, що вподобання французів змістилися вправо — у напрямку боротьби з імміграцією, розриванням зв’язків з ЄС та вподобань до Росії (Марін Ле Пен відома своїми проросійськими поглядами). Якщо нічого не робити, то на наступних виборах і президента, і парламенту могли б виграти люди Ле Пен. Для Емманюеля Макрона — центриста і затятого прибічника щоразу тіснішого об’єднання Європи, це було б просто неприпустимо. Наступний раз на посаду президента він балотуватися не може (наразі вже його другий термін, а більше забороняє Конституція), але з усіх партій передати владу популістам-євроскептикам?

Треба було щось робити. Ігнорувати ультраправих вже не можна, міняти підходи у владі, щоб підняти собі рейтинг — вже пізно та й навряд чи вийде. Тож, французький президент вирішив піти ва-банк: він провів вибори одразу. Прямо своїх мотивів Макрон, звісно, не оголошував. Але можна здогадатися, якою була його логіка. Що як ультраправі виграють зараз і саме на них лежатиме відповідальність за владу і до часу наступних виборів президента (а це в 2027 році), вони розтратять свою підтримку. Владу завжди критикують за всі проблеми, чому б цим не скористатися? Або може французькі виборці злякаються ультраправих, коли побачать, що на кону стоять вибори їхньої власної країни, а не далекого Європарламенту? Може тоді центристи Макрона виглядатимуть гарною альтернативою? Якою б не була логіка французького президента, але це був дуже ризикований крок. Певним чином він спрацював, хоч і досить неочікувано.

Парламент на трьох

На першому місці опинилися ліві з мінімальною перевагою. Ця група політиків — дещо строката, погляди там варіюються від соціалістів до комуністів. Вони виступають за підняття мінімальної заробітної плати, зниження пенсійного віку, повернення податку на багатство і замороження цін на газ та електрику. Економіка, соціальна підтримка і підтримка міграції. Не зовсім зрозуміло, де на все це брати кошти, але обіцянок було достатньо. Втім, перемога лівих — зовсім невелика. Трішки менше голосів, ніж у них, набрали центристи (лідером яких є Макрон). І ще трохи менше — праві сили на чолі з Марін Ле Пен. Національні збори Франції поділили майже порівну. На трьох.

Не останнім чином ліві з центристами цього досягли завдяки спільним зусиллям. Вони познімали частину своїх кандидатів на округах, де могли перемогти ультраправі, щоб не розпорошувати голоси тих, хто виступає проти Ле Пен, між кількома потенційними депутатами. Спрацювало навдивовижу добре. Ультраправі зайняли всього лиш третє місце.

Що тепер?

Тепер треба буде якось формувати коаліцію. У жодної з груп у парламенті не вистачає депутатів, щоб приймати рішення самостійно. Треба домовлятися. Але чи зможе хоч хтось знайти спільну мову з іншою стороною — велике питання. Ліві з правими — на діаметрально протилежних сторонах політики, тому вони точно разом не будуть. Емманюель Макрон домовлятися з Марін Ле Пен теж навряд чи схоче — вона його основна конкурентка на обох минулих президентських виборах. Але й з лівими зжитися французькому президенту буде складно — у них дуже різні погляди на державу. Шукати компроміси з ким би то не було буде непросто.

Що це означає для України?

Париж залишається союзником Києва. Макрон нині є одним з найбільш послідовних критиків РФ, який не так давно заявляв, що готовий відправити до України солдатів у разі, якщо російські війська матимуть успіхи на фронтах. Слова і справи можуть відрізнятися, але навіть таке у сучасній Європі до Макрона було нечуваним. Ультраправі наразі не перемогли, хоч їхній результат і найвищий за всю їхню історію. Ба більше, лідерка цієї групи Марін Ле Пен навіть почала на словах підтримувати Україну (хоч і казала при цьому, що допомогу Києву вона б скоротила).

А ось стосовно лівих — питання ще складніше. Політики в цій групі є дуже різні. Є там і палкі союзники України, як от Марін Тондельє — лідерка зелених, і відверто проросійський Жан-Люк Меланшон — голова ультралівих. Хто з них потрапить у найвищі ешелони влади — наразі невідомо. У всякому разі, політикою та військами у Франції (як і в Україні) завідує президент республіки. Внутрішні перипетії можуть відвернути увагу французів від російської загрози, але для Емманюеля Макрона розбудова ЄС, безпека Європи і підтримка України залишаються пріоритетними і амбітними цілями.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Вікіпедія

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Прем’єр королівства

Велика Британія — вона, так склалося, королівство. До того ж ще й сполучене з Північною Ірландією. Але керує нею демократично обраний прем’єр разом зі своїми міністрами за згодою і схваленням від короля Чарльза ІІІ. Такі традиції. Втім, обирає прем’єра, звісно, не королівська родина, а громадяни. Роблять вони це не напряму, не так як у нас обирають президента, а через вибори до парламенту. Уся Велика Британія поділена на виборчі округи і з кожного з них місцеві жителі обирають представника котроїсь з партій у Палату громад — так зветься нижня палата їхнього парламенту.

Останні 14 років всю повноту влади у Великій Британії тримала Консервативна партія, яку ще традиційно називають Торі. Вони — правоцентристи з усіма класичними наслідками в їхній ідеології: за традиційність, щоб усе було як звикло, за вільний ринок без сильного втручання держави, проти незалежності і надання більшої автономії Шотландії та Уельсу. Але, як і завжди, в партії є різні групи з різними поглядами. Підтримують консерваторів здебільшого підприємці, орендодавці, фермери і середній клас, особливо за межами міст. Торі стали біля керма держави ще в далекому 2010. Далі були дуже напружені часи.

Чотири країни в одній державі

Велика Британія — це, насправді, не одна країна, а цілих чотири. Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія є свого роду окремими в межах Сполученого Королівства. У всіх них є свої власні парламенти (хоча в Англії є тільки загальнобританський парламент) і подекуди навіть свої власні закони. Особливо це помітно в Шотландії — все ж ця країна була незалежною аж до 1707 року і об’єдналася з Англією мирним чином, а не через захоплення. Періодично в Шотландії все більше виникали голоси за відновлення незалежності. За це там виступає Шотландська національна партія (ШНП). 

У 2011 році ШНП виграла вибори в Шотландський парламент і захотіла провести референдум про незалежність. Але для цього потрібна згода Лондона. Щоб заспокоїти незалежницькі настрої, уряд консерватора Девіда Кемерона вирішив погодитися. Референдум так референдум, от тільки Лондон буде агітувати проти незалежності. Він пройшов. 55,3% шотландців — майже мінімальна більшість, вирішили залишитися у складі Сполученого Королівства. Не останньою чергою тому, що в разі виходу, як їм казали, Шотландія буде змушена наново вступати в ЄС. Держава залишилася в повному складі, для консерваторів все пройшло успішно.

Референдум номер два

Але не тільки шотландців турбував дійсний стан справ. Багато британців з інших частин королівства були незадоволені членством в ЄС. Це ж треба віддавати частину грошей в спільний бюджет, дотримуватися якихось спільних правил і регуляцій. А що, як мігранти наїдуть? Там якраз війна в Сирії, біженців дуже багато. На таких позиціях паразитувала низка політиків, наприклад, колишній мер Лондона консерватор Боріс Джонсон. А потім ще й на виборах мала успіх Партія незалежності Сполученого Королівства — праві популісти під проводом харизматичного політика Найджела Фараджа, які теж були проти ЄС. Так вони відібрали голоси в консерваторів.

Можна провести ще один референдум. Спрацювало з Шотландією, може спрацювати й тут. Не спрацювало. На референдумі британці проголосували за вихід з ЄС — це назвали брекзитом. Прем’єр Кемерон подав у відставку і залишив розбиратися з тим своїх наступників. Це був шок і скандал. Ніхто не знав, як саме це організувати. Шотландці почали казати, що брекзит змінив стан справ і потрібен новий референдум про незалежність. Почали боятися, що у Північній Ірландії знову почнуться проблеми з тероризмом, бо виглядало, що тепер треба знову робити кордон між нею і власне Республікою Ірландія. Мороки було багато.

14 (не) консервативних років

Вийти з ЄС було складно, наступна після Кемерона прем’єрка,Тереза Мей, не впоралася. Справу довів до кінця тепер уже колишній прем’єр Боріс Джонсон. А потім була пандемія коронавірусу. А потім — повномасштабний російський напад на Україну. Це все тільки погіршувало ситуацію з економікою і соціальною сферою. Після Джонсона прем’єркою стала Ліз Трасс, але справи були настільки складними, що вона протрималася на посаді заледве пару тижнів. Популярним в інтернеті став мем про те, що зірваний качан салату протримався довше до псування, ніж Ліз Трасс в кабінеті голови уряду. Їй на зміну прийшов Ріші Сунак — перший британський прем’єр-міністр азійського походження.

Його урядування виявилося більш успішним, але британці втомилися. Економіка не росла, нелегальних мігрантів стало тільки більше (вихід з ЄС, вочевидь, не допоміг). До того ж медична система країни опинилася у складному становищі — вона нині працює настільки погано, що потрапити до лікаря — майже неможливо, на прийом треба чекати тижнями. Тож на нових виборах, які відбулися 4 липня, консерватори програли найгірше за останні кілька століть.

Нова влада

Тепер Великою Британією керують лейбористи. Це хто? Це — одна з двох основних партій у Сполученому Королівстві. Взагалі, партій у них багато, але традиційно при владі міняються дві згадані і так триває вже понад сотню років. Лейбористи (від англійського labour — праця) — це ліва партія. Вони виступають за права робітників, за соціальні гарантії і за державну регуляцію економіки. На минулих виборах такі погляди британців відлякали. Але з того часу лейбористів очолив новий лідер — Кір Стармер. Він повиганяв старих керівників і перевів партію на більш центристські позиції, словом, реформував увесь підхід. Все стало менш радикальним.

Це чудово спрацювало. Успіх лейбористів — просто феноменальний: понад 400 місць у парламенті. Лейбористи виграли в Англії, традиційно виграли в Уельсі і навіть виграли в Шотландії (місцева ШНП нещодавно мала кілька скандалів, тож дещо втратила популярності). Тепер Кір Стармер відправиться до короля Чарльза ІІІ, повідомить його величності, що готовий сформувати уряд. Король погодиться. І Стармер поїде на Даунінг стріт, 10 — у резиденцію британських прем’єрів, з якої до того часу вже має виїхати Сунак. Втратив посаду і державний дім водночас, такі правила.

Так що нам з того?

Лейбористи як і консерватори цілком і повністю підтримують Україну у війні проти Росії. Фактично, для України нічого не змінилося. Питання наразі стоїть лише в тому наскільки успішним буде урядування нового прем’єра. Бо ж якщо в Британії буде достатньо внутрішніх проблем, вони будуть менше допомагати нам. Але наразі нічого такого не передбачається.

Автор тексту: Дмитро Спорняк

Фото: pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Хто виграв і що тепер буде?

Чим більше в європейській державі живе людей — тим більше депутатів вона відправляє до Європарламенту. Але в самому парламенті ЄС політики діляться зовсім не за країнами (бо від кожної держави туди відправляються політичні партії-суперники) і не за партіями (бо тоді неможливо було б організувати роботу, партій в Європі вкрай багато). Щоб все працювало, депутати знайшли рішення: вони об’єднуються в групи за поглядами, а за це отримують фінансування від ЄС і право виступати першими на дебатах, якщо їх оберуть представниками групи. Таких груп там є 7.

Минулі п’ять років в Європарламенті домінувала коаліція трьох з них: правоцентристів з Європейської народної партії (ЄНП), соціал-демократів (СіД) і лібералів з групи «Оновити Європу». Вони виграли вибори знову і зайняли перші місця в абсолютній більшості країн ЄС. Тому, скоріш за все, надто радикально політика ЄС змінюватися не буде. Але були й сюрпризи.

Програш Макрона і Шольца

У Франції сенсаційно з великим відривом виграли ультраправі радикали з проросійської партії Марін Ле Пен «Національне об’єднання». Партія президента країни — на другому місці, але відрив настільки великий, що Макрон вирішив розпустити парламент Франції і провести дострокові вибори. Тепер політики з команди Ле Пен будуть основними в групі «Ідентичність і демократія» (ІД) — найбільш радикальній і скандальній частині Європарламенту. 

Катастрофічно програла вибори і партія німецького канцлера Олафа Шольца. Їх обігнали християнські демократи (які є основною силою у найбільшій групі Європарламенту — ЄНП, також їхньою представницею є чинна президентка Єврокомісії — Урсула фон дер Ляєн). Але якби лиш це. Шольца обігнала і «Альтернатива для Німеччини» (АдН) — ультраправа проросійська партія. Щоправда, АдН нині не перебуває в жодній групі, їх вигнали з «Ідентичності і демократії» за висловлювання про нацистів.

Розділена Польща і падіння Орбана

Голоси польських виборців розділилися навпіл. Від партії «Право і справедливість» (ПіС), до якої належить чинний польський президент Анджей Дуда, до Європарламенту поїдуть 20 депутатів. ПіС роками конфліктує з керівництвом ЄС і займає ключові позиції в євроскептичній групі «Європейські консерватори та реформісти». Стільки ж місць отримали депутати від керівної польської коаліції Дональда Туска — основного супротивника ПіС. Вони складуть велику частину найбільшої в Європарламенті групи — ЄНП. Внутрішньопольська суперечка перекинулася на загальноєвропейський рівень.

Натомість в Угорщині несподівано зменшилася підтримка партії прем’єра Орбана «Фідес». Вона все ще взяла перше місце, але її результат — 43,8%, є найгіршим в історії. Натомість близько 30% угорських голосів взяла опозиційна сила Петера Мадяра, яка тепер піде в керівну групу ЄНП. А ось що робитиме Орбан — питання, але дуже ймовірно, що його депутати підуть в групу «Європейські консерватори та реформісти» разом з польським ПіС і новою провідною консервативною силою…

Перемога італійських консерваторів і програш зелених

Найбільше місць в групі «Європейські консерватори та реформісти», обійшовши поляків, взяли «Брати Італії» Джорджі Мелоні. Це дає сподівання, що консервативна група почне більше співпрацювати з рештою ЄС, адже, хоч Мелоні і виступає проти міграції (Італія є однією з країн, в яку Середземним морем потрапляють більшість мігрантів), вона мала значно менше конфліктів з Брюсселем, якщо порівнювати з польською «Право і Справедливість».

Натомість найбільше місць втратили зелені — політики, які виступають на екологічних засадах. Не в останню чергу причиною цього стало впровадження політики «зеленого переходу» — реформи економіки в напрямку сталого розвитку, без зайвого використання природних ресурсів і викопного палива. Коли ЄС таки почав «зелений перехід», багато виборців відчули на собі його ціну (умови цього переходу були однією з причин протестів європейських фермерів) і зелені втратили популярність.

Ультраправі, ультраліві і ті, хто не визначилися

Цьогоріч на виборах в Європарламент успіх ультраправих радикалів був неочікувано значним — вони зайняли перші місця у Франції і Австрії, а також боролися за перше місце в Нідерландах. Натомість ультраліві зайняли найменшу кількість місць в парламенті ЄС. Комунізм європейців, вочевидь, не цікавить.

Велика кількість депутатів наразі ще не обрали групу, в яку вони увійдуть. Згодом вони можуть приєднатися до однієї з семи депутатських команд і змінити розстановку сил. Можуть вони й обрати залишитися наодинці.

Що з того всього Україні?

Результати виборів показують, що частину європейців почали більше турбувати проблеми зростання вартості життя і міграції. Не останньою чергою це пов’язано з війною між РФ та Україною. Але загалом ЄС залишається цілеспрямованим у своєму напрямку на інтеграцію і підтримку України. Навіть вплив такої великої країни як Франція з її радикальним ухилом не зміг зрушити цю траєкторію, його зрівноважили рішення виборців решти країн Європи.

Путівник по європейських політиках

Аби ви могли розібратися в семи великих групах Європарламенту, ми зібрали для вас основну інформацію про кожну з них. Вони розташовані у порядку спадання: від групи з найбільшою кількістю місць до групи з найменшою.

Європейська народна партія (ЄНП)

Правоцентристська проєвропейська група, в якій основне місце займають німецькі християнські демократи, однією з яких є також чинна президентка Єврокомісії — Урсула фон дер Ляєн. Значне місце в ЄНП займають також польські депутати Дональда Туска, іспанці та румуни. Найбільша група в Європарламенті, входить в керівну коаліцію, чинна політика якої визначає загальний рух ЄС.

Прогресивний альянс соціалістів і демократів (СіД)

Лівоцентристська проєвропейська група, найбільше впливу в якій має сила іспанського прем’єра Педро Санчеса, а також італійці. Заявляють, що основним їхнім завданням є боротьба з безробіттям. Входять в керівну коаліцію.

«Оновити Європу»

Ліберальна проєвропейська група, найбільше впливу в якій має сила французького президента Емманюеля Макрона. Також багато депутатів з Німеччини, Чехії і Нідерландів. Входить в керівну коаліцію.

Європейські консерватори та реформісти

Раніше найбільше місць у цій партії займали британські консерватори, але від часу виходу Великої Британії з ЄС у цій групі домінувала польська євроскептична партія «Право і Справедливість» (ПіС), членом якої є чинний польський президент Дуда. 

Цьогоріч найбільше місць у цій групі вибороли «Брати Італії» італійської прем’єрки Джорджі Мелоні. На відміну від поляків з ПіС, Мелоні більш схильна співпрацювати з ЄС, тож роль цієї групи може зрости.

Ідентичність і демократія

Ультраправа євроскептична група, у якій найбільше впливу має французька проросійська партія Марін Ле Пен «Національне об’єднання». Ця група виступає проти ЄС і закликає припинити озброювати Україну. Її часто звинувачують в просуванні російських інтересів.

Партії цієї групи набирають популярність серед виборців, які є незадоволеними зростанням цін через енергетичну кризу, війну між РФ та Україною, а також які виступають проти мігрантів. З цієї групи виключили ультраправу проросійську партію «Альтернатива для Німеччини» після того, як її основний кандидат заявив, що не всі нацистські сили Ваффен СС були злочинцями (до того ж помічника цього політика звинуватили у шпигунстві на користь Китаю).

Зелені

Проєвропейська група, яка виступає на екологічних засадах, просуває так званий «зелений перехід» — реформу економіки для збереження довкілля і сталого розвитку. У цій групі домінують німецькі зелені політики. Цьогоріч втратили багато місць в Європарламенті.

Ліві

Ультраліва євроскептична група, яка виступає за права робітників і економічну справедливість, часто пропагуючи комунізм. Займає найменше місць в Європарламенті.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: REUTERS/Piroschka van de Wouw

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Сили ППО ліквідували 17 з 22 шахедів, які Росія запустила по Україні. Крім того, РФ атакувала Харківську область п’ятьма зенітними керованими ракетами С-300/С-400, двома керованими авіаційними ракетами Х-59 ворог вдарив по Сумській області.

На Харківщині росіяни завдали удару по пожежній частині, постраждав рятувальник.

Російське добровольче формування «Сибірський батальйон» заявило, що спільно з Російським добровольчим корпусом підняло прапори в селі Козинка Бєлгородської області РФ. Раніше вони також заявили, що зайшли в селище Горьковський Бєлгородської області і захопили будівлю місцевої адміністрації.

Очільник ГУР Кирило Буданов прокоментував вибори президента у РФ, де за даними екзитполу Володимир Путін набрав 87% голосів. «Який би результат не написала їхня ЦВК ― це фальшивка, оскільки вибори не відбулися не лише у прикордонних областях. Велика кількість дільниць не матиме можливості порахувати бюлетені, бо російські активісти, усвідомлюючи всю підлість цих «виборів», псують їх».

Буданов додав, що у РФ почався справжній «бунт виборчих урн» ― такої кількості зіпсованих бюлетенів та скриньок не було ніколи й ніде у світі.

Контекст.  Вибори президента триватимуть з 15 по 17 березня. «Голосування», зокрема, будуть проводити на тимчасово окупованих територіях України.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

На Вінниччині внаслідок атаки РФ загинули двоє людей, четверо — поранені. Про це повідомили місцевій ОВА.

Американська кіноакадемія планує додати у скорочену телеверсію премії «Оскар»  момент нагородження фільму «20 днів у Маріуполі». Як повідомляють, це рішення ухвалили після обурення Суспільного мовлення. Про це пише Deadline.

Німецький виробник зброї Rheinmetall AG хоче побудувати в Україні щонайменше чотири заводи з виробництва снарядів, військової техніки, пороху та засобів ППО.

Швеція доєднається до ініціативи Чехії щодо закупівлі боєприпасів для України. Країна надасть 30 млн євро в межах 15-го пакета шведської допомоги, який нині  перебуває на розгляді у парламенті.

Росія на тлі виборів, які відбуватимуться в країні з 15 по 17 березня, примушує на тимчасово окупованих територіях України голосувати мігрантів з Центральної Азії. Про це пише Центр нацспротиву. «Для завищення явки ворог дозволив голосувати без паспортів, й тепер поставив план перед будівельними компаніями щодо відправки на голосування мігрантів». 

Вибори можуть перевернути все з ніг на голову

У прийдешньому році у світі відбудеться понад 70 великих виборів. Сумарне населення всіх країн, де вони проходитимуть, складає близько 4,2 млрд людей — це понад половина населення планети. І хоч багато з цих виборів, скоріш за все, не будуть демократичними чи чесними, вони все ж мають значний потенціал для змін.

Найбільшу увагу привернуть вибори президента США у листопаді 2024 року. І хоч поки найбільш впливова країна планети тільки обирає кандидатів, оглядачі та виборці очікують другого раунду боротьби між Байденом і Трампом. Через політичну колотнечу вже затримують допомогу Україні, тож напруга може зростати й далі. 

Результати американських виборів визначать становище США у світі на наступні чотири роки: чи буде країна підтримувати свою ключову роль на планеті, чи сфокусується на внутрішніх проблемах. Якщо переможе другий варіант — світового хаосу може побільшати. У такому разі все більша відповідальність лягатиме на плечі ЄС та країн Глобального Півдня (Китай, Індія, Бразилія, Мексика, арабські держави, країни Африки тощо).

Європа буде змінюватися

В умовах, коли залучення США в європейські справи слабне, вплив ЄС зростає. Війна в Україні, бойові дії між Ізраїлем та ХАМАСом, наплив мігрантів — ці проблеми змушують об’єднану Європу діяти активніше. У 2023-му ЄС нарощував підтримку України та ухвалював нову міграційну політику. Але в цьому Союзу заважала його широка бюрократична структура.

Інтеграція з такою великою країною як Україна є великим викликом для єдиної Європи. Лише її початок викликав протести фермерів в східних країнах-членах. Далі буде лише складніше, тож потреба в реформі ЄС зростає. Втім у таких змінах не зацікавлені кілька гравців всередині ЄС, передусім угорський прем’єр Орбан. Як впоратися із внутрішнім саботажем та підготувати європейські структури до вступу України — ці питання очікують відповідей у 2024-му.

Зміни будуть помітні і на рівні окремих країн. Після перемоги опозиції під проводом Дональда Туска на виборах у Польщі країну-сусідку України очікують масштабні реформи. Польща ставатиме більш відкритою до ЄС та ближчою до України. Протилежні події відбуватимуться в Словаччині, де уряд належить проросійським політикам, та в Нідерландах, де євроскептична партія набрала найбільшу кількість голосів на виборах.

Політика ставатиме все гарячішою

У 2023 році світ бачив багато боїв, кровопролиття та трагедій. На жаль, велика частина з них досі триває. Російсько-українська війна продовжується, протистояння Ізраїлю з ХАМАСом далеке від фіналу, багатостороння громадянська війна в М’янмі палає на кількох напрямках водночас. Усі ці трагедії триватимуть і в прийдешньому році.

Водночас африканський регіон Сахель на півдні від пустелі Сахара потопає в тероризмі, бойових діях та військових переворотах. Конфлікт Венесуели з Гаяною призупинили, але загроза війни залишається. Наростає напруга в Південнокитайському морі, де КНР все більш жорстко конфліктує з Філіппінами. А понад усе велике занепокоєння викликає можливий конфлікт навколо Тайваню, адже в нього залучені дві світові суперсили: Китай та США.

Нова холодна війна між цими країнами продовжиться і в 2024 році. У світі формуються кілька нових полюсів сили: альянс авторитарних Китаю, РФ та Ірану діє все активніше, ЄС стає сильнішим, а країни Глобального Півдня, передовсім Індія, набирають все більшої ваги. З більшою кількістю гравців світова політика буде більш насиченою. Як саме — побачимо в 2024 році.

А щось хороше буде?

Так. Світова економіка продовжує зростати, оклигуючи після пандемії коронавірусу. Це дозволяє країнам Заходу підтримувати Україну в її боротьбі за свободу. Очікується, що така економічна ситуація продовжиться і в 2024 році. Не зупиняється і прогрес технологій. Штучний інтелект та дрони допомагали людству розв’язувати проблеми цьогоріч, а в наступному році робитимуть це ще активніше.

У 2024 році буде посилюватися співпраця України з демократичними союзниками, що рано чи пізно призведе до повної інтеграції нашої країни в структури розвиненого світу. І хоч світ завершує 2023 рік посеред загроз та небезпек, 2024 рік обіцяє бути цікавим і багатим на події та рішення, які увійдуть в історію.

Фото: Колаж НЗЛ

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

У тимчасово окупованому Криму і біля міста Саки лунали звуки вибухів. Міноборони РФ заявляє, що вночі півострів нібито атакували 17 безпілотників. Всі нібито збили.

Командира 128 окремої гірсько-штурмової бригади відсторонили від виконання службових обов’язків під час слідства. Нагадаємо, росіяни вдарили по Запорізькій області, коли 19 воїнів зі 128 ОГШБр зібралися для нагородження на честь Дня артилерії. Як повідомлялось раніше, сам командир запізнився на нагородження.

Омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до поліції та СБУ через заяви Ірини Фаріон про військових. Зокрема, вона заявила, що не може назвати українцями російськомовних бійців бригади «Азов». Лубінець нагадав, що будь-яке порушення рівноправності громадян карається відповідно до статті 161 Кримінального кодексу України.

На Київщині від вибуху гранати у свій день народження загинув помічник Валерія Залужного майор Геннадій Частяков. Вибуховий боєприпас спрацював в одному із подарунків. У Нацполіції повідомили, що від вибуху постраждав 13-річний син загиблого. Його госпіталізували до лікарні.

«Особа, яка ймовірно подарувала ці подарунки, зізналась. Він попередив, що гранати бойові. Ймовірно, не повірив загиблий в цю інформацію», — заявила в ефірі Радіо Свобода речниця МВС Мар’яна Рева.

За даними ГУР, на окупованій частині Херсонщини росіяни мінують критичну інфраструктуру. Зокрема, окупанти закопують вибухівку поблизу стаціонарних газорегулювальних пунктів, електричних підстанцій та об’єктів критичної інфраструктури. Також окупанти викрали тварин з Асканії-Нової та перевезли їх до Краснодарського зоопарку.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Які результати?

Після підрахунку 100% голосів, остаточні результати виборів у Сейм Польщі виглядають так:

«Право і справедливість» — 35,38%

«Громадянська коаліція» — 30,7%

«Третій шлях» — 14,4%

«Лівиця» — 8,61%

«Конфедерація» — 7,16%

Хоч керівна партія «Право і справедливість» (ПіС) набрала найбільше голосів, сумарні результати трьох опозиційних партій є вищими. Це означає, що саме опозиція має змогу сформувати новий уряд Польщі.

Якою є ситуація в Польщі?

Влада ПіС утримується у Польщі уже протягом восьми років, саме до цієї партії належить чинний президент країни Анджей Дуда. Головою ж ПіС є Ярослав Качинський — брат-близнюк колишнього президента Польщі Леха Качинського, який загинув в авіакатастрофі під російським Смоленськом у 2010 році. Качинського часто називають фактичним лідером Польщі, вказуючи на його значний вплив.

Під керівництвом ПіС у Польщі виникла низка конфліктів із офіційними структурами ЄС. Вони стосувалися питань щодо свободи слова у Польщі, сумнівів щодо незалежності польських ЗМІ, незалежності судів, культурних організацій та інших демократичних інституцій. 

Великими скандалами були також заборона абортів та питання щодо прав ЛГБТ. З огляду на це Польщу порівнювали із Угорщиною Віктора Орбана, зазначаючи, що обидві країни крокують в сторону авторитаризму. При цьому, в економічному плані, Польща стабільно рухається в гору.

Якими є наслідки виборів для Польщі?

Можливості опозиційних партій до формування нового уряду відкривають Польщі шлях до змін. Три опозиційні партії виступають на більш ліберальних, центристських позиціях. Їх врядування може означати перегляд ряду заборон, впроваджених ПіС (таких, як заборона абортів) та покращення стосунків Польщі з ЄС, яке може сприяти і змінам у самому Союзі.

Опозиція під очільництвом Дональда Туска — колишнього прем’єра країни та ексголови Європейської Ради (вищого політичного органу ЄС), може зробити Польщу більш відкритою до світу. Якими будуть наслідки цього «відкриття» — покаже майбутнє.

При цьому, попри досить хитку більшість в парламенті, опозиції доведеться знайти способи співпраці із президентом Польщі — Анджеєм Дудою із партії ПіС, що може бути складним завданням. У наступні два роки Польщу чекають ще місцеві вибори, вибори до Європарламенту та, зрештою, вибори президента. Тож, період політичних перипетій у країні лише розпочався.

Які наслідки для України?

Не лише керівна партія «Право і справедливість», але й опозиція під проводом Дональда Туска, якого українці можуть пам’ятати за його виступом українською у Верховній Раді, виступають за підтримку України. 

Важливим для України є також те, що ультраправа партія «Конфедерація», яка виступала на відверто антиукраїнських позиціях, закликаючи боротися з «українізацією Польщі», здобула менше місць у парламенті, ніж очікувалося.

Останнім часом між Польщею та Україною виникла напруга у стосунках, спричинена кризою із продажем зерна. Подекуди її пов’язували якраз із передвиборчою кампанією у Польщі, вказуючи на популістські тенденції ПіС.

Із завершенням виборів ситуація може стати кращою. Інтереси польських фермерів залишаються важливими для польського уряду, але шлях до компромісу може стати більш відкритим. Глибша співпраця Польщі з ЄС може призвести і до більшої співпраці з Україною. Якщо лише вона не загрузне у подальшій боротьбі між опозицією, ПіС та президентом Дудою.

Фото: Reuters

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики