На виборах до парламенту Гренландії — найбільшого острова на планеті, який є автономною територією у складі Королівства Данія, перемогла правоцентристська Демократична партія. Вона виступає за поступове здобуття островом незалежності.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Це прагнення підтримує більшість із 57 тисяч населення Гренландії. Попри величину острова він знаходиться далеко на півночі і більша його частина є непридатною для проживання. Місцеві корінні жителі — інуїти, становлять більшість населення. Історично вони зазнавали утисків від данського уряду, тож тепер рух до незалежності є загальновизнаним курсом для всіх ключових гренландських партій.
Друге місце на парламентських виборах взяла партія Налерак, яка також просуває здобуття Гренландією незалежності, але не поступово, а якомога швидше. При цьому Налерак є найбільш відкритою для співпраці зі США, порівняно з рештою гренландських політичних сил.
Третє місце взяла керівна партія — Інуїт Атакатігііт. Вона теж виступає за поступову незалежність. Жодна з партій нині не має більшості — 16 місць з 31, які є у парламенті Гренландії.
Контекст. Від часу вступу на посаду президента Дональд Трамп декілька разів заявляв про бажання зробити Гренландію частиною США. Проти цього виступили як самі гренландці, так і уряд Данії.
Держдеп США розпорядився зупинити всі програми допомоги іншим країнам, аби провести аудит. Так уряд Дональда Трампа намагається оцінити, які міжнародні витрати Вашингтона відповідають цілям їхньої політики. Наразі програми призупинили на 90 днів.
Президент Зеленський повідомив, що це рішення не стосується американської військової допомоги Україні. Підтвердив це і Пентагон. Але натомість про призупинення проєктів повідомила Американська агенція з міжнародного розвитку (USAID).
Що таке USAID?
Це — одна з незалежних агенцій уряду США, яка відповідає за управління американською цивільною допомогою іноземним державам та сприяння їхньому розвитку. Її заснували ще у 1961 році, і відтоді такі місії працюють у 158 країнах світу.
З початку повномасштабного вторгнення USAID надала Україні гуманітарну допомогу на суму 2,6 млрд доларів США, ще 5 млрд — на допомогу в розвитку. Крім того, 30 млрд доларів США виділили у вигляді прямої підтримки бюджету.
В Україні агенція реалізує низку соціальних проєктів: відбудову шкіл, ремонт критичної інфраструктури, надання медичних послуг та багато іншого.
Кого зачепила зупинка допомоги?
Передусім зупинка фінансування вдарила по громадському сектору. Днями VeteranHub заявив про зупинку лінії підтримки та онлайн консультування філії у Вінниці. Про тимчасове припинення фінансування психологічних консультацій і навчання фахівців з психічного здоров’я заявили й в організації «Вільний вибір», яка надає підтримку ветеранам і ветеранкам.
Зупинка допомоги відчутно зачепила й низку культурних проєктів, а також незалежні медіа, здебільшого регіональні. USAID також підтримувала програми доступності ліків і вакцин, протидії туберкульозу, подоланню епідемії ВІЛ, реабілітації та інклюзії. Американська агенція допомагала фінансувати й програми регіонального розвитку. Втім, як зазначила міністерка соціальної політики Жолнович, на державні програми зупинка допомоги США вплинула не надто помітно, адже Україна має домовленості з країнами Європи та зі Світовим банком.
Financial Times повідомляє, що низка американських дипломатів закликає нового держсекретаря США Рубіо зробити виняток для України щодо гуманітарної допомоги. Цікаво, що такі винятки вже зробили для «іноземного військового фінансування для Ізраїлю та Єгипту».
1
Такі заяви обраний президент США повторював неодноразово в соцмережах і на публічних виступах. Робив він це начебто жартівливо, але не факт. Більшість оглядачів наразі кажуть, що це лише блеф, щоб вибити Вашингтону різні преференції від інших країн. Але, відверто кажучи, ніхто точно не може бути певним, що відбувається в голові у Дональда Трампа.
Шлях між океанами
На початку 20 століття США дуже хотіли збудувати канал між Тихим океаном і Карибським морем, щоб мати можливість плавати в Атлантичний, не обпливаючи Південної Америки. Найкращим місцем для цього обрали Панамський перешийок. Однак на той час він перебував під контролем Колумбії, яка відмовилася від такого будівництва. Тоді Вашингтон підтримав місцевих сепаратистів у регіоні й забезпечив незалежність новоствореної Республіки Панама. А за це отримав права на побудову і контроль над водним шляхом між океанами.
Минали десятиліття і місцевим панамцям все менше подобався контроль з боку іноземної держави — виникали заворушення. Тому в 1977 році президент США Джиммі Картер і лідер Панами Омар Торріхос підписали угоду: канал ставав нейтральним, а контроль над ним Сполучені Штати мали передати Панамі. Так і сталося у 1999 році.
Тепер Трамп хоче повернути все назад. За певною історичною іронією, такі заяви нового американського президента набрали гучності майже одразу після смерті Джиммі Картера (він помер 29 грудня 2024 року у віці 100 років). Трамп заявляє, що канал зараз контролюють китайські солдати (що неправда), а з американських кораблів стягують завищену плату (доказів цьому немає, влада Панами заперечує такий факт). Варто зазначити, що два порти при входах до каналу контролює підприємство зі штаб-квартирою у Гонконгу. Проте не сам канал, та і солдатів там не помічали. Але навряд чи Трампа це хвилює. У вівторок на пресконференції в нього запитали, чи виключає він застосування військової сили проти Панами й Гренландії. Трамп відповів, що ні. «Можливо, доведеться щось зробити», — сказав обраний мільярдер.
Найбільший острів у світі
Гренландія розташована далеко на півночі. Настільки, що більша частина велетенського острова вкрита постійним льодовиковим щитом. Тому там проживає небагато людей — менше ніж 60 тисяч. І хоч ця земля розташована зовсім близько до Канади, а більшість населення там — інуїти, Гренландія — це автономна територія Данії. Скандинави намагалися колонізувати острів ще з Середніх віків, але закріпитися там змогли тільки з 18 століття. Відтоді там й залишився данський контроль, хоча Гренландія стабільно здобуває собі все ширші права самоуправління.
І от тепер на неї претендує президент США. Трамп сказав, що встановить дуже високі тарифи для Данії, якщо вона не передасть Гренландію Вашингтону. І, як вже зазначалося вище, американський президент не виключив використання військової сили. До Гренландії навіть прибув син Дональда Трампа, нібито для підтвердження серйозності заяв. До речі, під час Другої світової, коли Третій Райх окупував Данію, Гренландія була під захистом США. Тоді, у 1945 році, Копенгагену повернули управління. Однак це було тоді, а ось зараз… Якщо президент найбільшої країни НАТО таки вирішить напасти на іншу державу Альянсу, майбутнє цієї організації може виявитися вкрай непередбачуваним.
Канада, пекло на Близькому Сході й Україна поза НАТО
До того ж Трамп зазіхає і на Канаду. То він називає її «51-м штатом», то публікує в соцмережах карту, на якій Канада зображена частиною США, то погрожує використовувати «економічну силу» для приєднання суверенної країни. Цього разу хоча б не військову, але від того не легше. В усіх країнах, до яких мільярдер має претензії, офіційні особи висловили своє заперечення, незгоду й обурення. Тим часом Трамп наговорив ще багато іншого.
Мексиканську затоку він пообіцяв перейменувати на Американську, а у війні Росії проти України звинуватив Байдена (бо той, мовляв, порушив вигадану «угоду» про відмову приймати Україну в НАТО). Крім того, президент заявив, що якщо заручників ХАМАСу не звільнять до його інавгурації (20 січня), то «на Близькому Сході почнеться пекло». Що саме це означає, і чи не погрожує Трамп, випадково, почати війну проти Ірану — неясно. А близький союзник Дональда Трампа, Ілон Маск, у соцмережах намагається втручатися в політику європейських країн (цей вирішив навіть погрожувати Великій Британії).
Що це все взагалі має означати?
США більше не виглядають надійним союзником ні для кого. Новий американський президент, імовірно, просто намагається торгуватися на міжнародній арені, як робив би це на ринку нерухомості (все ж таки бізнесмен-мільярдер). Проте хтозна, можливо, цього разу він втілить свої слова в реальність. У такій ситуації сподіватися, що США допоможуть зупинити Росію, виглядає вкрай непевно. Чим погана війна, розпочата РФ, якщо американський президент погрожує починати власні зі схожими передумовами? Якщо не бреше, звісно.
У будь-якому разі, Європі доведеться брати відповідальність за власну безпеку у свої руки. Латинська Америка, з великою ймовірністю, шукатиме заступництва Китаю. Майбутнє, з волі виборців найбільш впливової демократії світу, раптово стало надзвичайно непередбачуваним і більше нагадує XIX століття, а не XXI.
Автор статті: Дмитро Спорняк
Фото: Pexels/Pixabay
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
111У Пентагоні уточнили суму, що залишилася на військову допомогу Україні. За програмою PDA є 7,1 млрд доларів — 4,3 млрд доларів, затверджених Конгресом у квітні, та 2,8 млрд доларів, які стали доступними після перерахунків. Крім того, приблизно 2,2 млрд доларів доступні за програмою USAI. Речник Пентагону підкреслив, що США використають усі наявні кошти для допомоги Україні.
Трамп оголосив, що Пентагон може очолити телеведучий Fox News Піт Геґсет. Його ще має затвердити Сенат. Про це пише журналіст «Голосу Америки» Остап Яриш.
Що про нього відомо? Піт Геґсет — телеведучий на телеканалі Fox і ветеран армії США. Він служив в Афганістані, Іраку та Гуантанамо, нагороджений двома «бронзовими зірками» (військова нагорода США, четверта за значущістю). За словами Яриша, його номінація здивувала багатьох у Вашингтоні, адже Геґсет не має досвіду роботи в уряді чи на керівних безпекових посадах.
Яка його позиція щодо України? До кінця неясно, якою є позиція Піта Геґсета зараз. Проте у лютому 2022 року він заявив, що події в Україні важливі, але вони «блякнуть у порівнянні зі злочинністю на моїх вулицях, з лібералізмом у моїй культурі, з інфляцією у моїх кишенях». У перші тижні вторгнення він називав Путіна воєнним злочинцем, який хоче відновити СРСР і виступав за пришвидшення допомоги Києву.
Дональд Трамп також оголосив про інші номінації — ЦРУ може очолити Джон Реткліфф, який у 2020-2021 був директором національної розвідки США. А новостворений департамент ефективності уряду (DOGE) очолять Ілон Маск та Вівек Рамасвамі. Назва департаменту співзвучна з назвою криптовалюти, яку промотує Маск.
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
1
На виборах президента США виграв Дональд Трамп. За той короткий час, що минув від виборів, ви напевно вже безліч разів чули про те, що тепер американська політика зміниться докорінно. І, безумовно, Трамп — людина вкрай нестандартна у політиці, його погляди — радикальні, а вплив, як лідера наразі наймогутнішої президентської республіки світу, буде величезний.
Трампова перемога була карколомною, він значно випередив свою конкурентку — демократку Камалу Гарріс. У всіх «штатах-гойдалках» — тих, де було неясно, хто саме виграє, переміг Трамп. Це вже було б достатньою умовою для того, щоб мільярдер повернувся в крісло американського президента. Але республіканці досягли навіть більшого: за Трампа виступили ще й деякі штати, де традиційно голосують за демократів. Ну і американський Конгрес тепер теж контролюватимуть республіканці.
Та все ж Трамп не є могутнім сам по собі. Він — вираження бажань більшості громадян США і його сила та політика — це просто продовження думок середньостатистичного американського громадянина. Так, як Путін є вираженням бажань більшості росіян, Макрон — більшості французів і, як би ви до цього не ставилися, Зеленський — бажань більшості українців.
Тож, аби зрозуміти, що нам може і не може принести президентство Трампа, розберімося, хто такі американці і чого їм треба.
Земля завойованих можливостей
До світових війн про США говорили небагато. Світом тоді правили європейські імперії, передусім — Британія і Франція. З ними конкурували інші великі сили, як то Німеччина, Австро-Угорщина чи Росія. Але то було в Європі. А США… вони були далеко. Так, вже тоді Сполучені Штати мали економічну потугу. Вони стали однією з найбагатших країн планети ще протягом 1800-х років. Все таки США — велетенська країна з неймовірною кількістю ресурсів. І американці ці ресурси вкрай вправно використовували.
Перші європейські колоністи жили в небезпечному місці — на межі своєї цивілізації та цивілізацій корінних американців. У такій місцевості для виживання й успіху просто необхідно брати справи у свої руки. Якщо ви бачили фільми про «ковбоїв та індіанців», або ж читали книжки Фенімора Купера про Звіробоя та Чингачгука, то можете зрозуміти наскільки, це важлива частина американської культури. Науковці припускають, що саме це життя на прикордонні й зробило американців такими активними індивідуалістами. І в цьому вони, до речі, схожі на українців, які також завжди жили на межі.
Та все ж між нами і ними є одна велика різниця. Українці завжди були оточені рівними собі конкурентами: чи то кочовими народами, чи то імперіями сусідів. А ось колоністи в Америці мали впевнену перевагу. Їхні технології були кращими, ніж у корінних народів. І самих колоністів ставало все більше, тоді як народи Америки масово гинули від завезених з Європи хвороб. Тож США завойовували все більше земель, перемагали у війнах і навіть відібрали землю у Мексики. Американці стали впевненими, що їх нічого не зможе зупинити. У них навіть виникла ідея «явного призначення» — мовляв, США самою долею судилося стати великою державою, яка простягається від океану до океану. На диво, вони не помилились.
Та попри всю велич і самовпевненість США, світом правили імперії з Європи. А потім…
Смерть Старого світу
А потім сталися світові війни. Наймогутніші сили світу знищували один одного на своєму рідному континенті. Двічі. Цей дивовижний акт колективного самогубства зруйнував Європу, розвалив майже всі імперії і залишив глибокі травми на свідомості європейців. А ще залишив континент на поталу московській імперії, вижити якій пощастило неймовірними зусиллями. І саме тут на світову арену вийшли США.
На невеликий період часу вони залишилися ледь не єдиним у світі місцем з розвиненою промисловістю, яку не зачепила війна. США прийняли велику кількість видатних учених — від єврея Айнштайна до колишнього розробника нацистських ракет фон Брауна (який допоміг з американською космічною програмою). Наука рухала країну вперед, промисловість давала багатство. Після світових війн у США зʼявилися такі знайомі нам кліше з Голлівуду як підлітки, що їздять на авто і слухають написану спеціальну для них музику — наприклад, рок-н-рол. Раніше молодь такого собі дозволити не могла. Таке багатство і можливості все більше приваблювали іммігрантів.
США розквітали на торгівлі зі зруйнованим світом. Та дещо несподівано на них звалилася велика відповідальність. З арміями у Європі та Азії, США виявилися єдиними, хто міг протистояти іншій країні, яка збільшила свою вагу після Другої світової — СРСР. Зруйнована демократична Європа потребувала допомоги США як мінімум в питанні захисту. І вона її отримала. Що більше Вашингтон вкладався в іноземні країни, то більше впливу він мав. Раптово США самі стали світовою імперією, яка робила майже те саме, що раніше робила Британія — воювали проти імперії-суперниці по всьому світу, лиш тепер в імʼя демократії.
Вечори в субурбії поблизу Філадельфії
А тепер уявіть себе звичайним/ою американським/ою робітником/цею. Ви живете собі у приватному будиночку неподалік великого міста десь посеред континенту. Ви наполегливо працюєте, аби мати за що жити, а по неділях ходите до своєї протестантської церкви. Уся ваша буденність — це США. Вона простягається на тисячі кілометрів у всі сторони, а зовнішній світ — це десь далеко, щось, що можна побачити лиш в інтернеті чи телевізорі. Ви пишаєтеся своєю країною, її славетною свободою і працьовитістю.
У що ви радше ладні повірити: що ви нікому нічого не повинні, бо американці завжди були самі за себе, чи що захищати демократію у світі — це ваш святий обовʼязок, «явне призначення», яке принесло США славу і вплив? Що жити треба традиційно, як вірили протестанти-засновники вашої країни, чи що кожен має жити як собі захоче, бо індивідуалізм — це справді американська традиція? Що взаємодія культур і мільйони мігрантів зробили США такою сильною країною, якою вона є, чи що іноземці загрожують вашому життю? Саме за цими питаннями громадяни США розділилися майже навпіл.
Демократів, їхні заклики до боротьби за свободу і лібералізм підтримали здебільшого у густонаселених штатах на узбережжях океанів. Республіканці знайшли свою аудиторію за межами великих міст всередині континенту. І виграла позиція, на якій вирішили грати республіканці та Дональд Трамп: ізоляція від світу, депортація мігрантів, традиційні релігійні цінності та відмова від підтримки демократії. США обрали закритися у собі.
Трампізм там і тут
Сам Трамп — марнославний мільярдер, на якого відкрита низка кримінальних справ, якого судили, який хронічно бреше. Те, що саме його у США почали асоціювати з традиційністю — річ вкрай іронічна. У Трампа є авторитарні схильності, в політиці він прагне бачити тільки пряму вигоду і стосунки з близькими йому за духом людьми. Наприклад, з європейських політиків він найчастіше згадує і хвалить угорського премʼєра Орбана, відомого власними авторитарними схильностями, територіальними претензіями до сусідів, шантажем союзників і любовʼю до Росії.
За час свого минулого президентства Трамп вже був розірвав низку міжнародних угод і залишив своїх союзників в односторонньому порядку. Особливо драматично це було у випадку демократичних союзників США в Сирії, яких кинули напризволяще. США — наразі найбільш впливова держава демократичного Заходу. На зброю Вашингтона покладалися для своєї безпеки у ЄС, але також і демократії Сходу, такі як Тайвань чи Південна Корея. Ну і звісно значну військову підтримку отримувала й Україна. Дональд Трамп обіцяв все це припинити. Ще він заявляв, що «зупинить війну в Україні за 24 години», що «України вже немає» і що «якби президентом був він, то російського нападу й не сталося б».
Безумовно, військову допомогу Україні він зупинить. А ще спробує домовитися з Росією. Чи в нього це вийде? Навряд. Що буде далі: тиск на Україну, повна ізоляція США, чи навпаки, Трамп образиться на Путіна і нас чекатиме ще більш несподіваний і жорстокий поворот — ніхто не знає. Натомість європейські політики вже зараз починають говорити, що покладати європейську безпеку на США більше не можна. Вашингтон, політика якого кардинально змінюється кожні чотири роки, не може бути надійним союзником. Справи треба брати у свої руки, наприклад, створювати європейську армію, як каже французький президент Макрон.
З іншого боку, перемогою Трампа хочуть скористатися радикальні політичні групи євроскептиків. Ультраправі, які готові домовлятися навіть з Путіним, з радістю хотіли б домовитися і з Трампом. Вони безумовно будуть агітувати європейських виборців, що іншого шляху нема. Наразі ультраправі здобувають все більше популярності в низці європейських країн. Але чи зможе розʼєднана Європа, якої вони прагнуть, щось протиставити таким великим силам як Китай, РФ і США — велике питання, відповідь на яке — скоріш за все, ні.
Певним є одне: холодний вітер змін, що налітає з Атлантики, змусить змінитися увесь світ.
Автор статті: Дмитро Спорняк
Фото: Pexels/Tom Fisk
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
3
Республіканець Трамп отримав 277 голосів виборників з 270 необхідних, у Камали Гарріс — 224. Про це свідчить паралельний підрахунок Associated Press та CNN. ABC News фіксує 279 голосів. Підрахунок триває ще в Мічигані, Неваді, Арізоні, Алясці та штаті Мен.
Довідка. Президента у США обирають на 4-річний термін. 6 січня 2025 року Конгрес затвердить результати цього голосування і буде офіційно оголошено ім’я нового президента США. Інавгурація відбудеться у січні 2025-го. До цього часу країною продовжуватиме керувати нинішній президент Джо Байден.
Фото: Donald J. Trump / Facebook
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Спікер палати представників США Майк Джонсон написав офіційного листа до Зеленського, в якому вимагає звільнити посолку України у США Оксану Маркарову. Водночас інші законодавці від Республіканської партії вимагають почати розслідування проти демократів щодо незаконного використання федеральних коштів і залучення українського президента для впливу на вибори президента США.
На фоні цього всього, після критики і відмов, Трамп таки зустрінеться з Зеленським. А почалося все це із запрошення президента України на один з американських оборонних заводів. Як Україна знову потрапила в центр уваги американських виборців — розбиралися НЗЛ.
«України більше немає»
З такою заявою виступив Дональд Трамп в одній зі своїх промов під час передвиборчої кампанії. «Це більше не Україна, ви ніколи не зможете замінити ці міста і містечка і ви ніколи не заміните мертвих людей, так багато мертвих людей», — продовжив колишній президент. Завершив цей монолог він, заявивши, що «навіть найгірша угода була б кращою за те, що ми маємо зараз», що Україна «віддала б трохи і всі б жили, і кожна будівля б будувалася, і кожна вежа старіла б ще наступні дві тисячі років».
В іншій промові Трамп заявив, що США необхідно вибратися з війни в Україні і що Джо Байден та Камала Гарріс не знають, як це зробити. При цьому він зробив натяк, що Росія не може програти війну. «Що трапиться якщо вони [Росія] виграють? Це те, що вони роблять, вони б’ються у війнах. Як дехто сказав мені одного дня, вони перемогли Гітлера, вони перемогли Наполеона. Це те, що вони роблять. Вони б’ються. І це неприємно», — заявив кандидат у президенти США від республіканців.
План Трампа
Мовляв, якщо його, Трампа, оберуть, то він швидко зупинить цю війну. Як саме він збирається це робити, Трамп не розголошує, але вперто ухиляється від відповіді на запитання, чи підтримує він перемогу України. Натомість його найближчий партнер у перегонах — кандидат на посаду віце-президента США від Республіканської партії Джей Ді Венс (його ім’я — це скорочення від Джеймс Девід) трішки пояснив слова свого боса. Він зазначив, що Трамп почне переговори з Кремлем, Україною та «зацікавленими європейськими сторонами» і швиденько досягне мирного врегулювання.
А ось воно виглядатиме приблизно як зупинка на нинішній лінії фронту, створення демілітаризованої зони і забезпечення того, що Україна не приєднається до НАТО чи жодних союзних інституцій. Але ця демілітаризована зона має бути дуже фортифікована, зазначив Венс, не уточнивши як демілітаризація і фортифікація однієї і тієї ж території може впринципі бути можливою.
І при цьому жодного звинувачення в сторону Росії. Путіна Трамп схарактеризував як «не ангела». А ось Джей Ді Венс сказав, що бачити війну в Україні як боротьбу добра зі злом — неправильно і, що, хоч Росії й не слід було нападати на Україну, але українці теж мають багато проблем з корупцією.
Отже, з погляду Республіканської партії допомога Україні лише подовжує страждання українців; Росія не може програти за замовчуванням; слід було погоджуватися на мирні умови, бо ж опір тільки погіршує ситуацію; війна триває тільки тому, що українці не хочуть домовлятися; і взагалі не все так однозначно, адже Україна корумпована. Повний набір улюблених тез російської пропаганди. З однією лише поправкою: це все через Байдена та Камалу Гарріс. А ось Трамп як тільки прийде, то одразу ж усе виправить. Як утримати Росію від нового нападу і що робити, якщо Кремль взагалі не погодиться на умови, які запропонує Трамп, ніхто не озвучує. І тепер ось — ще й звинувачення через візит на завод.
То що трапилося?
Президент Зеленський відвідав завод з виробництва боєприпасів у штаті Пенсильванія. Компанію йому склали троє політиків-демократів. Серед них Джош Шапіро — місцевий губернатор штату. Він — активний союзник Камали Гарріс, вона навіть розглядала його кандидатуру на посаду свого віцепрезидента в разі обрання. А ось республіканців там не було. Тож вони вирішили схопити цей момент для своєї передвиборчої кампанії.
Голова комітету нагляду Палати представників (це одна з палат парламенту США — Конгресу) Джеймс Комер ухвалив почати розслідування, чи бува демократи не хотіли використати візит Зеленського на свою користь на виборах. Він, власне, й назвав це «втручанням у вибори». А днем раніше республіканці ще й вимагали розслідувати чи на відвідини заводу Зеленським не виділили федеральні ресурси і чи взагалі це все законно. Ну і ще й закликали звільнити українську посолку у США Оксану Маркарову на додачу.
А чому це така велика проблема?
А все ще й тому, що відбувалася дія у штаті Пенсильванія, який є одним з ключових на виборах. У США президента обирають не звичною більшістю голосів з усієї країни, не так як в Україні, наприклад. Натомість, там є колегія виборників — представники від кожного штату. Коли американські громадяни йдуть на вибори — вони голосують саме за своїх виборників, а не напряму за президента. Що більше у штаті жителів — то більше він має виборників. А ось виборники вже будуть обирати лідера країни на наступні чотири роки. До речі, самі вибори завжди відбуваються у вівторок — перший після першого понеділка листопада.
Далі — більше. І складніше. Якщо в якомусь штаті більшість голосів виборників йде до певного кандидата, то цьому кандидату зараховують всі голоси від цього штату. Хтось отримує все, інший — нічого. Є лиш два винятки — штати Мен і Небраска, там діє пропорційна система і всі голоси одному кандидату за навіть мінімальну більшість не віддають. Потім голоси від усіх виборників з усіх штатів підраховують. Якщо кандидат у президенти набирає хоча б половину плюс один голос — він вступає на найвищу виконавчу посаду у США. Це перемога, його партія святкує, опоненти оговтуються.
Але тут є найцікавіший і важливий момент: більшість голосів від громадян не означає більшості голосів від виборників. Наприклад, у 2016 році Гілларі Клінтон отримала майже на три мільйони голосів громадян більше за Дональда Трампа, але програла. Бо ж Трамп отримав більшість серед виборників. Раніше таке траплялося лише чотири рази. Звучить заплутано, але нічого не поробиш — така вже реальність життя у федерації, де кожен штат як окрема держава.
І ось саме тут знову згадаємо за Пенсильванію і її завод з боєприпасами. Вона цьогоріч — один з так званих «штатів-гойдалок» (англ. swing state). А це ще що таке? Тут все просто. Більшість штатів майже завжди голосують за одну і ту ж партію — або тільки за демократів, або тільки за республіканців. Але є штати, де голоси людей поділені і кожна партія може сподіватися на перемогу. Ось їх і кличуть «гойдалками». Нині їх є сім: Арізона, Джорджія, Мічиган, Невада, Північна Кароліна, Вісконсин та, власне, Пенсильванія. Тож, візит Зеленського на завод саме у цьому штаті республіканці сприйняли як атаку від демократів. Або як шанс демократам насолити, тут вже як подивитися.
То чи Україна справді втрутилася?
Для України вкрай важливо отримати підтримку від США. Найкраще, якби її бажали надавати обидві великі американські партії. Тому Зеленський періодично зустрічається і з республіканцями, і з демократами. І геть не завжди з обома водночас. Під час нинішнього візиту з Трампом Зеленський теж проводить зустріч, хоч спершу республіканець від неї відмовлявся. Тож візит на завод з представниками лиш однієї партії, хоч і може виглядати необережним зі сторони України, та все ж не був чимось неймовірним.
Втім, республіканців зачепило ще одне. В інтерв’ю, яке Зеленський дав для The New Yorker перед візитом до США, український президент критикував заяви Джей Ді Венса (ті, котрі про українські територіальні поступки, ми згадували їх вище) і назвав Трампового кандидата у віцепрезиденти «надто радикальним». Наскільки відстоювання інтересів України можна вважати втручанням в американські вибори — питання дуже дискусійне, але мовчки погоджуватися здавати території ніхто б не став.
Вибори… вибори близько
Усі ці перипетії — лише частина передвиборчих перегонів, які наближаються до завершення, бо ж вибори відбудуться вже зовсім незабаром — 5 листопада. Емоції наростають, а з ними й напруга в заявах і діях політиків. Відколи демократи вирішили замінити Джо Байдена на Камалу Гарріс, їхні справи пішли вгору. А ось Трамп відтоді значно втратив підтримку. Тож, щодалі більше в хід йдуть всі можливі методи гучніше про себе заявити і здобути голоси.
Для республіканців, які вже давно закликають припинити допомогу Україні і навіть її блокували, підвищення градусу до відверто проросійських заяв не є чимось надзвичайно неочікуваним. Втім, у разі їхньої перемоги, такі погляди й обіцянки можуть зіграти дуже шкідливу для України роль. А враховуючи, що вони підважують міжнародну правову систему, яку вибудували, великою мірою, самі США, то врядування Трампа може мати наслідки і на американському континенті.
Автор статті: Дмитро Спорняк
Фото: Michal Marek/Pexels
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
3
На життя Дональда Трампа вчинили замах. Знову. Цього разу підозрюваним у нападі є чоловік, який, як повідомляють медіа, активно підтримував Україну і навіть пропонував іноземному легіону у складі Збройних сил України постачати добровольців. Будь-які зв’язки чоловіка з українською армією підрозділи Сил оборони спростовують. А в іноземному легіоні навіть повідомили, що все, що їм писав цей чоловік, було маячнею, на яку вони не реагували.
Що відбувається у США, чому Трамп звинувачує мігрантів у тому, що вони їдять собак та котів і який стосунок це все має до України — розбиралися НЗЛ.
Американські проблеми
У провідній демократії світу скоро вибори. І що ближче дата голосування — то більше наростають емоції. Соцопитування показують, що шанси на перемогу в обох кандидатів президентських перегонів майже рівні. Для демократів, яких ще кілька місяців тому списували з рахунків, це дуже хороша тенденція. Відколи вони вирішили замінити Джо Байдена на Камалу Гарріс — значно молодшу і від того більш популярну політикиню, справи пішли вгору.
Натомість республіканці напружились. Для них, на відміну від демократів, все виглядає таким чином, що зовсім нещодавно Трамп мав ледь не гарантовану перемогу, а тепер його показники різко падають. Тож в хід іде все, що можна. А можна те, що найбільше турбує американців, принаймні їх частину. Хоч би як до смішного абсурдно це не звучало для української аудиторії, але в американців теж є проблеми. У них теж зростають ціни, багатьом не вистачає грошей на житло і навчання і вони все ніяк не можуть між собою домовитися чи ліберальні цінності це добре, чи вони в цьому питанні зайшли надто далеко.
Осел та слон
Виборці демократів виступають за ті США, які ми собі уявляємо: провідна ліберальна демократія світу, держава, яка має забезпечувати права своїм громадянам і допомагати світові. Вони хочуть бачити країну, яка буде давати мігрантам можливості досягти своєї «американської мрії» і гнатися за щастям, як то написано в Декларації незалежності США. Ну і підтримувати іноземні демократії у боротьбі проти авторитарних диктатур демократи, здебільшого, вважають своїм святим обов’язком як «лідера вільного світу». Це і морально правильно, і вплив США у світі підтримує.
Але тут не слід забувати, що у великій частині США, яка живе за межами основних великих міст, погляди людей можуть бути помітно більш закритим і старомодними. Зрештою треба пам’ятати, що США — це країна, яку заснували поселенці-протестанти, які приїхали з Європи, в якій вирували релігійні війни. Протестантська етика (а вона наголошує на тому, що треба багато працювати і бути скромним і побожним) дуже вплинула на США. Її там видно неозброєним оком. І якщо для однієї частини американців такий бекґраунд дає впевненість у тому, що плоди своєї праці треба вкладати у широкий світ, то інша частина воліла б зосередитись на собі.
Звісно ж, тут говоримо про сучасних республіканців. У них дещо інші погляди, якщо порівнювати з демократами. Їхні виборці значно більш консервативні. На їхню думку лібералізм може бути зайвим, мігранти можуть нести із собою небезпеку і злочини, аборти суперечать моралі й християнським цінностям, а допомога іноземним державам тільки шкодить самим США. Саме серед цієї аудиторії часто побутують думки, що їхня країна дає Україні забагато грошей і взагалі, що це не справа американців.
Вибори близько
На цьому місці уявіть собі, що ви — мільярдер/ка. У вас безліч ресурсів, грошей, маєтків. Та найцінніше, що у вас є — це ваша харизма. Ви вже використовували свої навички і гроші, аби стати президентом/кою. Скандалів було багато, але популярності ви не втратили. Чому б не скористатися цим і не спробувати стати президентом/кою знову? Соцопитування кажуть, що у вас для цього є усі шанси. Аби досягти успіху, треба всього лиш казати людям те, що вони хочуть почути. І байдуже, якщо це не зовсім то й правда. Та й яка різниця, якщо після вашого обрання ви не зможете вирішити всі проблеми виборців у два кроки, як ви це обіцяли. У невдачі завжди можна звинуватити когось іншого: політичних противників, мігрантів, інші країни.
Можливо, десь з такими думками грав у гольф на широких зелених полях американський експрезидент Дональд Трамп. Але гру довелося припинити, бо ж секретна служба — спеціально навчені охоронці президента, помітили чоловіка зі зброєю. Потенційного нападника довелося ловити, а гольф відкласти на потім. Відпочинок зруйнували, але натомість дали чудову причину знову нагадати про себе власним виборцям. Трамп звертається до своєї аудиторії напряму через соцмережі і виступи. Він обіцяє припинити впускати мігрантів і депортувати всіх нелегалів з країни. Нещодавно навіть заявив, що мігранти з Гаїті в американському містечку Спрінґфілд, штат Огайо, викрадають в людей домашніх улюбленців і їдять котів та собак. Історія, звісно, була цілковито вигадана і спричинила дуже багато жартів серед американської публіки. Але такий розігрів емоцій — це фірмовий стиль Трампа.
Мільярдер, безумовно, широко використовуватиме замахи на його життя для підвищення своєї популярності. Бути неушкодженою жертвою перед виборами — надзвичайно вигідно. Це виставляє тебе перед людьми у світлі героя, який постраждав за власні принципи. На жаль, ці принципи можуть загрожувати українцям. Трамп бажає припинити допомогу Україні. Та й не лише Україні, а навіть власним союзникам по НАТО. Його візія — це менш демократичні, менш ліберальні і більш закриті у собі США. Варто їй втілитись, як це розв’яже світовим диктатурам, штибу Росії, Китаю, КНДР чи Ірану руки. Можливо, тоді доведеться більше брати відповідальність на себе країнам ЄС, Японії, Філіппінам, Індії та іншим старим чи новим демократичним силам. У всякому разі, якщо США самоусунуться з ролі лідера світової демократичної геополітики, для України це значно ускладнить ситуацію.
Тисяча і один скандал
Це вже не вперше Дональд Трамп потрапляє у ситуації, в яких Україна опиняється у поганому світлі. Свого часу проти американського експрезидента почали процедуру імпічменту через те, що він шантажував президента Зеленського, вимагаючи почати розслідування проти сина Джо Байдена (той мав бізнес-інтереси в Україні). А тепер ось замах «з українським слідом».
Але і перед замахом партія Дональда Трампа — республіканці, неодноразово виступали за припинення чи скорочення допомоги Україні. Досить довгий час вони навіть її блокували. На останніх дебатах між кандидатами на посаду президента США Камала Гарріс — політикиня з Демократичної партії, стверджувала, що продовжуватиме підтримувати Україну, якщо її оберуть. Натомість Дональд Трамп казав лиш, що зупинить війну і всіляко ухилявся від відповіді на запитання, чи він виступає за перемогу України.
Що ж буде насправді, ми побачимо вже дуже скоро, адже нового лідера Сполучені Штати Америки обиратимуть уже в листопаді.
Автор статті: Дмитро Спорняк
Фото: Pexels
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Джо Байден зняв свою кандидатуру на виборах президента США. У Дональда Трампа стріляли. Потенційний віцепрезидент від республіканців виступає проти України. А віцепрезидентка Байдена тепер може стати першою президенткою Сполучених Штатів.
Вибори лідера провідної демократії світу вже зовсім близько. Інтрига наростає, несподівані повороти трапляються ледь не щотижня, а увесь світ напружено чекає результатів — все таки, від США залежить увесь дійсний світовий порядок. Що відбувається у найбільш впливовій державі планети, як зрозуміти американські вибори і що з того всього Україні — пояснюють НЗЛ.
Перегони літнього віку
Яскрава сцена, дві трибуни, жива трансляція і мільйони очей, які спостерігають за дійством. Це — президентські дебати кандидатів на найвищу посаду Сполучених Штатів Америки. У протилежних кутах стоять два чоловіки старшого віку. Один — Джозеф Робінетт Байден-молодший, зазвичай його називають просто Джо. Він — чинний президент країни, досвідчений політик, виважений і спокійний. А ще він — католик, що досить нетипово для країни, заснованої протестантами. Інший чоловік — колишній президент, харизматичний, скандальний, але популярний мільярдер Дональд Трамп. Він кілька разів стояв перед судом за свої дії, але його рейтингу це не завадило. Аудиторія затихає, світло увімкнене, починається політична битва.
Обидва політики починають розказувати про свої плани, досягнення і позиції. Вони критикують один одного і наполягають, що тільки їхня позиція є правильною. Виважений Джо Байден має чіткі погляди і точно знає, що казати. Але він часто затинається, говорить дещо незрозуміло і може навіть плутати слова. Все ж, чоловікові цьогоріч виповниться 82 роки. Американці, які дивляться ці дебати, все більше починають думати, що вік Байдена може бути занадто значним для людини на такій високій посаді. Розмови про це йшли і раніше, але на дебатах для багатьох виборців сумніви в спроможності кандидата-демократа стали особливо яскравими. Дональд Трамп — не набагато молодший, йому 78 років. Але він — помітно активніший. У нього дуже специфічна манера розмови: багато хто її висміює, але вона виділяє Трампа. Його неможливо ні з ким сплутати. Він говорить те, що хочуть почути його виборці і говорить це саме так, аби його почули й запам’ятали.
Дебати закінчились. Трамп переміг. Опитування почали показувати, що Джо Байден швидко втрачає підтримку виборців. І раптом стається несподіване. На передвиборчому мітингу на життя Дональда трампа вчиняють замах. Політик, який стоїть на сцені і, перебуваючи повністю у своїй стихії, виголошує промову раптом зупиняється. Звучать постріли, Трамп пригинається, люди починають кричати. Одна куля зачепила політику вухо. Кандидат в президенти вижив, але поранили кількох людей поруч, одна з них — загинула. Трамп піднявся, кров стікає по його обличчю, він підняв кулак над головою. Ситуація — жахлива, але приносить політику ще більше популярності. На наступних мітингах люди забинтовують собі вуха в знак підтримки республіканця. Його рейтинг різко росте. Видається, що восени США отримають нового президента.
Демократи міняють тактику
Для партії демократів, яка висунула кандидатуру Джо Байдена, стає очевидним, що їхній підхід не працює. З’являються повідомлення, що чинного президента просять зняти свою кандидатуру з виборів. Проходить зовсім небагато часу і Байден погоджується. Він оприлюднює заяву, в якій заявляє, що служіння американському народові є найбільшою честю його житті що він допрацює термін на посаді до кінця, але далі балотуватися не буде. На місце кандидата він пропонує кандидатку — свою віцепрезидентку Камалу Гарріс.
Вона — перша жінка на посаді віце-президентки США — другої найвищої посади в країні після президента. При цьому, вона — ще й перша темношкіра і перша людина азійського етнічного походження на цій посаді (її мати — дочка індійського дипломата). Але для того, щоб Камала Гарріс стала офіційною номінанткою від демократичної партії США, її мають такою офіційно обрати співпартійці. Наразі видається, що в неї найвища підтримка і вже у першій половині серпня її можуть оголосити кандидаткою в президенти. Ба більше, соціологічні опитування показують, що її популярність серед американських виборців є такою ж, як у Дональда Трампа, а можливо й трішки вищою (за одним опитуванням, вона випереджає його на 2% — це в межах статистичної похибки). Видається, що ставка демократів на зміну кандидата починає працювати.
А чому стільки шуму?
Дізнавшись про всі ці перипетії в американських виборах, можна задатися питанням: чому все настільки драматично? Чому всі про це говорять? Тут є кілька моментів. Передусім, США, так склалося — найбільш впливова держава у світі. Їхня економіка — найбільша на планеті. Їхнє військо — наймогутніше у світі, якщо вірити абсолютній більшості рейтингів (а вірити є чому, адже військовий бюджет Вашингтона — більший за бюджети 9 наступних за ними армій світу разом узятих). Американська культура знайома кожному, завдяки надзвичайно успішним кінематографу і музичній сфері Сполучених Штатів. Це все дозволяє Америці впливати на ситуацію на цілій земній кулі.
Від США залежить безпека Європи, безпека багатьох країн Азії і загалом підтримання дійсного світового порядку. Здавалося б, у державі з таким впливом на світ внутрішня ситуація має бути стабільною. Але ні. У політичному плані США — досить розділена країна. Взагалі, у Штатах є багато партій, але за владу борються традиційно лиш дві сили: демократи та республіканці. І, так вже сталося, погляди цих двох партій на світову політику дуже різняться. Позиція демократів нам знайома: їхнім представником є чинний президент Джо Байден, який масштабно допомагає Україні боротися проти російської агресії, підтримує союзників по НАТО, розбудовує співпрацю з Японією, Південною Кореєю, Філіппінами, Австралією і Тайванем. А ось республіканці Дональда Трампа — це зовсім інша історія.
Кампанія Трампа ґрунтується на думці про те, що підтримка американського впливу у світі дорого обходиться самим американцям. Мовляв, у США є повно внутрішніх проблем, наприклад нелегальні мігранти чи зростання цін. А Трамп, як прийде до влади, то сфокусується на Америці, закриється від зовнішнього світу, не буде давати гроші іноземним союзникам і всюди домовиться про мир. Як саме він це робитиме — це вже інше питання.
Що тепер?
Якщо при владі залишаться демократи, політика США, скоріш за все, не зміниться — вони люди послідовні. А ось із Трампом все складніше. Його заяви досить часто суперечать одна одній. Але передбачити, що він робитиме в разі перемоги все ж можна. Зрештою, Трамп вже одного разу був президентом — з 2016 до 2020 року і тоді його політика наробила дуже багато шуму. Мільярдер вже тоді перебирав більше влади в руки президента і кардинально міняв зовнішню політику США. Вашингтон тоді почав заявляти, що залишить НАТО, залишив на одинці своїх союзників-курдів у війні в Сирії і навіть шантажував президента Зеленського, погрожуючи зупинити допомогу для України, якщо Київ не допоможе Трампу добути компромат на Байдена (згодом це призвело до процедури імпічменту Трампа).
Сьогодні його погляди не надто різняться. Дональд Трамп заявляв, що США відмовиться захищати союзників по НАТО, якщо ті «не платитимуть», тобто тратитимуть недостатньо коштів на власні армії. Щодо війни між РФ та Україною, то Трамп пообіцяв закінчити її одразу ж, а потім призначив своїм потенційним віцепрезидентом Джей Ді Венса — сенатора, який виступав проти допомоги Києву. Якщо республіканці таки виграють вибори, США можуть припинити всю допомогу й ізолюватися від союзників у світі.
Це може спонукати авторитарних лідерів, штибу Путіна, лідера Китаю Сі Цзіньпіна, правителя Ірану Аятолли Хаменеї і навіть диктатора Північної Кореї Кім Чен Ина діяти активніше. Якщо почнуться нові війни, чи стануть більш активними вже існуючі, президент Трамп або почне діяти активніше, або США втратять свій вплив. У такому разі, американським союзникам краще приготуватися: ЄС має більше допомагати Україні самостійно, а Японія, Південна Корея, Австралія, Філіппіни і, понад усе, Тайвань, мають бути готовими протистояти Китаю. Але це все — якщо Трампа таки оберуть на другий термін. Вибори президента США будуть в листопаді 2024 року.
Автор статті — Дмитро Спорняк
Фото: pexels
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
1
Важливе