Тому ВРЦіРО «благословляє і благословлятиме» вірних на захист своєї країни, молитиметься «за перемогу над ворогом і справедливий мир». Категорично заявляємо, що ніхто і ніколи не примусить наш народ капітулювати».

Контекст. Папа Римський в одному із своїх інтервʼю закликав Україну до переговорів з Росією та сказав, що «сильнішим буде той, хто матиме мужність підняти білий прапор».

Пізніше у Ватикані додали, що Папа Римський закликає до припинення вогню та відновлення переговорів, а не капітуляції України.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Отримання статусу кандидата

У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до Євросоюзу. Після цього Київ мав виконати 7 рекомендацій від ЄС, щоб почати переговори про реальне членство. У них йшлося про судові реформи, боротьбу з корупцією та олігархатом, закон про медіа та нацменшини. У листопаді 2023 року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Україна виконала 90% реформ, які від неї вимагали. Що вже вдалося Україні — розповідаємо далі. 

Реформа Конституційного суду 

Першою вимогою в списку рекомендацій від ЄС було ухвалення та впровадження законів про відбір суддів Конституційного суду. Ця процедура мала включати процес попереднього відбору суддів на основі оцінки їхньої доброчесності та професійних навичок відповідно до рекомендацій Венеційської комісії. 27 липня 2023 року Верховна рада прийняла законопроєкт про уточнення положень про конкурсний відбір кандидатур на посаду судді Конституційного суду, а вже 20 серпня цей закон набрав чинності. 

Оновлення Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів

Вища рада правосуддя (ВРП) — головний орган у питаннях регулювання роботи суддів. Вона призначає та звільняє суддів, надає згоду на їхнє затримання чи утримання під вартою. У січні 2023 року з’їзд суддів України обрав вісьмох членів ВРП. Так Рада стала повноважною. 

Також Єврокомісія рекомендувала почати відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Цей орган відбирає суддів в усі суди України, крім Конституційного, перевіряє кандидатів і проводить іспити. 1 червня 2023 року ВРП призначила новий склад ВККС, а вже у вересні та оголосила найбільший за всю історію України конкурс на зайняття вакантних посад в апеляційних та місцевих судах. 

Боротьба з відмивання грошей за стандартами FATF та затвердження плану реформування правоохоронного сектору

FATF — це міжурядовий орган, який визначає стандарти та розробляє політику для боротьби з відмивання грошей та фінансування тероризму. Їхні 40 рекомендацій розробили ще у 1990-х роках як ініціативу щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем. 19 листопада 2023 року набув чинності закон, у якому серед іншого йдеться про адаптацію українського законодавства до окремих стандартів FATF і вимог ЄС. 

У травні 2023 року Володимир Зеленський схвалив план реформування правоохоронних органів та прокуратури на 2023-2027 роки. Зміни мають стосуватися всіх аспектів діяльності правоохоронного сектору: від підготовки та добору високопрофесійних співробітників до забезпечення ефективного функціонування системи з урахуванням міжнародних стандартів, зокрема підзвітності та прозорості. 

Призначення очільників НАБУ і САП та електронне декларування 

Боротьба з корупцією, зокрема серед високопосадовців, та призначення нового директора НАБУ та очільника САП — серед необхідних кроків на шляху України до ЄС. У липні 2022 року керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури призначили Олександра Клименка, а новим очільником Національного антикорупційного бюро у березні 2023 року став Семен Кривонос. Крім цього, у грудні торік Верховна Рада підтримала законопроєкт, який передбачає збільшення складу НАБУ на 300 осіб, і прийняття якого вимагав ЄС. А у вересні 2023 року ухвалили закон про відновлення електронних декларацій посадовців та їхню перевірку під час воєнного стану. 

Закон про медіа та нацменшини

В Україні прийняли закон «Про медіа» та внесли зміни до закону «Про рекламу» щодо імплементації норм європейського законодавства у національне законодавство. У червні 2023 року Єврокомісія повідомила, що Україна повністю виконала вимоги ЄС у сфері медіазаконодавства. 

Ще однією принциповою вимогою щодо вступу України до ЄС був закон про нацменшини, який прийняли у грудні 2023 року. Тоді Єврокомісія також дала йому позитивну оцінку. 

Історичне рішення для України

14 грудня 2023 року Єврорада ухвалила важливе рішення — почати переговори про вступ України та Молдови до ЄС. Відповідне рішення погодили у Брюсселі під час саміту Євросоюзу. Після цього завданням України залишилось продовжити виконання рекомендацій, які зазначені у звіті Європейської комісії, що був оприлюднений 8 листопада 2023 року. 

Першим фундаментальним кроком на початку переговорного процесу є скринінг (оцінка Європейської комісії українського законодавства), який почався 25 січня 2024 року. Про це повідомила віцепрем’єр-міністерка України з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Вона зазначила, що планується розробка дорожніх карт з питань верховенства права, вільного пересування осіб та реформи державного управління. 

Що далі?

Далі слід очікувати на затвердження у березні 2024 року переговорної рамки. Її мають схвалити всі держави-члени ЄС. Після цього відбудеться так звана міжурядова конференція — перший раунд переговорів. Визначальним фактором у процесі просування перемовин буде темп здійснення реформ, особливо в галузі верховенства права та правосуддя. 

Переговори про вступ — це приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС. Україна хоче пройти цей шлях за два роки й закрити переговори у 2025 році. Проте важливо усвідомлювати, що закриття переговорів — це ще не членство, адже його мають схвалити парламенти всіх держав-членів Європейського Союзу. 

«Україна може стати частиною ЄС у 2030 році, якщо обидві сторони виконають своє домашнє завдання», — заявив голова Європейської ради Шарль Мішель в інтерв’ю німецькому тижневику Der Spiegel. 

Матеріал підготувала Діана Горон

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Допомога ЦРУ після Революції гідності 

Після втечі Януковича до Росії та приходу до влади демократичного уряду, новий голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко прибув до штаб-квартири внутрішньої розвідки і знайшов купу тліючих документів. Інформація на комп’ютерах була стерта та зламана росіянами. Наливайченко вирішив попросити допомоги у відновленні служби та запропонувати тристороннє партнерство британській та американській розвідувальним службам.

Коли Росія окупувала Крим та почала війну на сході України у 2014 році, голова СБУ звернувся до ЦРУ з проханням надати дані розвідки для захисту українських територій. Але тодішній директор Центрального розслідувального управління США Джон О. Бреннан пояснив, що для отримання допомоги українці повинні були довести, що вони можуть надати цінні розвідувальні дані і позбавитися від російських шпигунів у спецслужбах.

Таємний підрозділ розвідки України

Валентин Наливайченко призначив генерала Валерія Кондратюка начальником Головного управління розвідки України. Разом вони створили новий спецпідрозділ, у якому мали служити офіцери, які народилися вже у незалежній Україні і не мали зв’язків зі службами РФ. Цей підрозділ, відомий як П’яте управління контррозвідки, розгорнув в тилу ворога збір розвідданих, які ЦРУ чи МІ6 (таємна англійська розвідувальна організація) не надавали.

У 2014 році цивільний літак Malaysia Airlines рейс МН17, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, російські терористи збили в небі над Донеччиною. Загинуло майже 300 пасажирів та членів екіпажу. П’яте управління перехопило телефонні розмови та іншу розвідувальну інформацію протягом кількох годин після катастрофи, що допомогло довести причетність Росії до збиття літака. Вражене роботою української розвідки, ЦРУ надало Україні першу суттєву допомогу: засоби безпечного зв’язку та провело спеціалізований тренінг для членів П’ятого управління і двох інших елітних підрозділів.

Налагодження співпраці між ЦРУ та ГУР

Аби побороти недовіру зі сторони американської спецслужби, українці вирішили діяти на випередження. У 2015 році генерал Валерій Кондратюк (тодішній начальник Головного управління розвідки України) на зустрічі із заступником начальника ЦРУ без попередження передав надсекретні файли про військово-морський флот Росії з інформацією про новітні проєкти атомних підводних човнів.

ЦРУ давно мало проблеми з вербуванням шпигунів всередині Росії — за агентами США там пильно наглядають, та і передавати американцям таємну інформацію є для росіян «абсолютною зрадою держави». А ось вербування росіянина українцем, за словами генерала Кондратюка, таких емоцій не викликає. Україна зуміла налагодити отримання таємної інформації з РФ.

Зазвичай налагодження співпраці між ЦРУ та іноземними розвідувальними службами займає роки, щоб встановити взаємну довіру і почати проводити спільні операції. З Україною цей процес зайняв менш як шість місяців. Співпраця з українцями стала «найкращим джерелом інформації, сигналів і всього іншого щодо Росії», повідомили у статті з посиланням на неназваного колишнього високопосадовця США. ЦРУ стало головним партнером генерала Кондратюка та погодилося модернізувати ГУР в обмін на розвіддані.

Операція «Золота рибка»

Центральне розслідувальне управління США надало Україні гроші та технічну допомогу для будівництва мережі таємних баз, на яких зламують ворожі супутники та розшифровують таємні розмови. У 2016 році ЦРУ почало надсилати обладнання, надавало зашифровані радіостанції та пристрої для перехоплення таємних комунікацій ворога.

Окрім техніки, Центральне розслідувальне управління керувало навчальною програмою, яка проводилась у двох європейських містах, щоб навчити українських шпигунів діяти під вигаданими особистостями для викрадення секретної інформації в Росії та інших країнах, які мають великий досвід у викоріненні шпигунів. 

Програма підготовки отримала назву «Операція «Золота рибка». Вона походить від жарту про російськомовну золоту рибку. Та обіцяє двом естонцям виконати бажання в обмін на свою свободу. Не назвавши жодних бажань, один з естонців б’є рибу каменем по голові, пояснюючи, що не можна довіряти тому, хто говорить російською.

Страх перед війною і обмеження від ЦРУ

Путін давно звинувачує західні спецслужби в маніпулюванні Києвом. Мовляв, Вашингтон розпалює антиросійські настрої в Україні. Росіяни переконані, що ЦРУ разом із британською розвідкою перетворили Україну на плацдарм для операцій проти Москви. Насправді ж все було навпаки.

ЦРУ діяло вкрай обережно. Від здобуття своєї незалежності Україна коливалася від співпраці із західними країнами до утримання тісних зв’язків з РФ, тож спершу американці боялися тісно працювати з Україною. Коли ж після 2014 року між сторонами з’явилася довіра і співпраця, Вашингтон все ще діяв дуже обережно. 

Адміністрація президента Обами намагалася понад всяку ціну вирішити конфлікт між Україною та Росією дипломатичним шляхом, робила все, аби «не провокувати Москву». Тому ЦРУ допомагало Україні з підготовкою шпигунів і збором інформації, але виступало категорично проти диверсійних операцій і таємних убивств російських окупантів.

Перехід за «червоні лінії» та операція на чолі з Кирилом Будановим

ЦРУ встановило правила щодо заборони смертоносних операцій на території Росії й відмовилося надати дані для таких маневрів. Тож українські спецслужбовці вирішили не повідомляти Вашингтон про такі операції. У 2016 році українські розвідники виявили, що російські війська розгортають ударні гелікоптери на аеродромі на окупованому Росією Кримському півострові, ймовірно, щоб влаштувати раптовий напад.

Генерал Кондратюк вирішив закласти вибухівку на аеродромі, щоб її підірвати, якщо Росія піде в атаку. Без попередження американської розвідки він звернувся до Підрозділу 2245 — українських командос, які раніше отримали підготовку від елітного воєнізованого угруповання ЦРУ. Одним із офіцерів у підрозділі був Кирило Буданов, нині — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Переодягнений у російську форму, Буданов повів спецпризначенців через вузьку затоку на надувних катерах, висадившись в Криму.

Але на місці українців уже чекали російські командос. Почався бій, кількох російських бійців вбили і українські шпигуни відступили на підконтрольну Україні територію. Операція провалилась, а Путін звинуватив українців у підготовці теракту та пообіцяв помститися за загибель російських бойовиків. Тоді ж це розлютило й Білий Дім, що коштувало генералу Кондратюку посади. 

Вибори США у 2016 році та таємна коаліція проти Росії

Втім, це не зупинило українські спецслужби. Незадовго після того на окупованих територіях України вбили ватажків російських бойовиків — «Моторолу» та «Гіві». Організаторами цих операцій були українські агенти з П’ятого управління, йдеться у статті. Росія теж діяла активно. Того ж року у Києві підірвали авто полковника Максима Шаповала — голови українського Підрозділу 2245. 

Шпигунська війна йшла на повну, а в США були свої проблеми. Обрання Трампа у 2016 році спричинило напруження ситуації. Трамп хвалив Путіна та з підозрою ставився до України. Проте того року в американські вибори втрутилася Москва. Запобігання втручанню Росії у вибори в США стало пріоритетом ЦРУ. 

Українські та американські офіцери розвідки об’єднали зусилля, щоб перевірити комп’ютерні системи російських спецслужб та виявити оперативників, які намагаються маніпулювати виборцями. Під час однієї операції команда ГУР змусила офіцера російської військової розвідки надати інформацію, яка дозволила ЦРУ виявити причетність російського уряду до так званої хакерської групи Fancy Bear, яка була пов’язана зі спробами втручання у вибори. 

Співпраця з Україною виявилася настільки продуктивною, що ЦРУ вирішили поширити цю модель на роботу з іншими європейськими розвідками. Голова департаменту ЦРУ, який курує операції проти Росії, організував таємну зустріч у Гаазі. Там представники ЦРУ, британської МІ6, ГУР, нідерландськ служби (важливого союзника в розвідці) та інших агенцій погодилися об’єднати свої розвідувальні дані про Росію. Так створили таємну коаліцію проти Росії, де українці були важливими учасниками.

Підготовка до великої війни у 2021 році

У березні 2021 року Росія почала скупчувати війська вздовж кордону з Україною. У листопаді того ж року ЦРУ та МІ6 передали українським партнерам повідомлення: Росія готується до повномасштабного вторгнення, щоб скинути теперішній уряд та встановити в Києві маріонетку, яка виконуватиме вказівки Кремля. Один з офіцерів МІ6 навіть заплакав на зустрічі, вважаючи, що росіяни вб’ють українських партнерів. 

Спецслужби США та Великої Британії володіли перехопленими даними, до яких українські спецслужби не мали доступу. Розвідка містила перелік імен посадовців, яких росіяни планували вбити чи захопити, а також людей, яких Кремль сподівався залучити до влади. Президента Зеленського і деяких з його головних радників не вдалося переконати навіть після того, як директор ЦРУ прибув до Києва в січні 2022 року, щоб проінформувати про плани Росії.

Де було ЦРУ під час повномасштабного вторгнення?

Перед початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року дипломати США покинули Україну за наказом з Вашингтона для їхньої безпеки. Але група офіцерів розвідки США вирішила залишитися у віддаленому місці на заході України. Вони не хотіли покидати своїх партнерів. 

Під час вторгнення американські офіцери передавали розвідувальну інформацію, зокрема про те, де Росія планувала наносити удари та які системи зброї вона використовувала. «Без них ми не змогли б протистояти росіянам», — зазначив Іван Баканов, колишній голова СБУ.

Плани росіян щодо захоплення України та спільна робота ГУР і ЦРУ

ЦРУ надсилало десятки нових офіцерів, щоб допомогти українцям з початком великої війни. У березні 2022 року команда ЦРУ дала точний огляд планів Росії на найближчі два тижні. Росіяни планували оточити Одесу, розбомбити шість українських міст, готували замахи на високопосадовців України, включаючи Володимира Зеленського. Завдяки розвідданим ЦРУ вдалося зірвати ціну низку російських операцій. 

За час співпраці ГУР разом з ЦРУ створили уздовж російського кордону мережу шпигунських баз, яка включає 12 секретних місць. ЦРУ допомогли їх обладнати і тепер українські спеціалісти здобувають таємну інформацію росіян, зламують їхні бази даних та прослуховують зашифровані розмови. Українські розвідники відслідковують шпигунські супутники Росії та Китаю і складають карти їхнього руху.

Українські агенти, підготовані у співпраці з ЦРУ діють на території Росії, Європи та інших місць, таких як Куба чи Судан, де Москва активно залучена. Спецпризначенці підготували мережу «сплячих агентів», які тепер активізувалися на окупованих РФ територіях України і організували партизанський рух. Всі ці дії разом дозволяють українським шпигунам здобувати великі обсяги таємної інформації про дії Росії, а також проводити диверсійні операції і здійснювати шпигунські вбивства.

Український переклад підготували Анастасія Савенко та Дмитро Спорняк

Фото: pexels.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

У Дюссельдорфі відбувся фестиваль перформ-мистецтва, на якому, зокрема, зачепили гострополітичні теми. Цьогоріч багато експонатів стосувалися теми війни в Україні, а також прийдешніх виборів у США, кровожерливості Путіна та багатьох інших актуальних тем. Про перебіг фестивалю стало відомо від численних користувачів соцмереж, а також іноземних медіа, зокрема BNN Breaking.

Одним із експонатів, пов’язаних з Україною, була скульптура Володимира Зеленського, який тримає в руці шолом з символікою НАТО та написом «To be or Nato be» (це гра слів з твору Шекспіра «Гамлет»).

Також учасники фестивалю зробили експонат з кандидатом у президенти США Дональдом Трампом, який б’є списом у спину українського воїна. Вочевидь, це алюзія на те, що з ймовірним приходом до влади у США Трампа Україна не отримуватиме допомоги (про що зараз активно розповідає сам кандидат).

Не оминули й російського диктатора Путіна. З ним був не один експонат, який показував кровожерливу натуру президента РФ. Зокрема, скульптура Путіна, який миється у синьо-жовтій ванній, повній крові. Також на фестивалі показали чимало німецьких політиків, виставкові експонати стосувалися конфлікту на Близькому Сході.

Довідка. На офіційному сайті події зазначають, що Дюссельдорфський фестиваль «розглядав себе як протидію класичному відділенню громадських закладів і класичного концертного бізнесу в місті». У яскравому прояві свободи слова та художнього вираження митці використовують гумор і сатиру для критики сучасного політичного ландшафту, що робить цей карнавал особливим.

Також, описуючи цьогорічний фестиваль, Войцех Зильм сказав, що цьогорічні гуляння були не лише веселощами та гуляннями. «Концерти та виступи набули сатиричного характеру, орієнтуючись на видатних політичних діячів, таких як Путін, Шольц і Трамп, і звертаючись до актуальних національних і глобальних політичних проблем з уїдливим сарказмом».

Фото: AP

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Чому так сталося?

Україна досі має інноваційну військову культуру, що побудована на ініціативі солдатів, яка дозволяє швидко представляти нові технології й тактики на полі бою. Однак їй важко упорядкувати ці знання і поширити їх по всій армії. Росія, з іншого боку, повільніше вчиться через небажання повідомляти про невдачі та більш централізовану структуру командування. Проте коли росіяни таки вивчають щось нове, то вони можуть розподілити ці знання по всьому війську та великій оборонній промисловості. 

Україна має перевагу в тактичному пристосуванні, яке полягає у навчанні та вдосконаленні на полі бою. А РФ — у стратегічному пристосуванні, яке означає адаптацію на рівні цілого війська, що впливає на всю державну політику. Обидві форми адаптації важливі, але саме остання, на думку Раяна, є найсуттєвішою, щоб вигравати війни. 

Що вдалося Росії?

У квітні 2022 року РФ призначила нового командувача повномасштабним вторгненням. Результатом стало те, що російська армія перейшла від кількох окремих кампаній на сході, півдні та півночі до єдиної мети — наземних операцій на сході України. Це призвело до наступу Росії та захоплення нею у середині 2022 року таких міст як Сєвєродонецьк. 

Також РФ змінила техніку ведення близького бою. Зараз вони залучають водночас елітні війська і звичайні збройні сили, підкріплюючи таку комбінацію хвилями погано навчених військ, які виснажують українських солдатів перед тим, як прибудуть досвідчені російські війська. 

Росіяни сконструювали глибокі лінії оборони на півдні та почали краще захищати свою техніку. В перші дні війни Україна використовувала дрони та високоточні ракети, щоб успішно знищувати російські танки та вантажівки. У відповідь на це росіяни почали чіпляти на техніку решіткову броню для того, щоб забезпечити її ще одним рівнем захисту. 

За словами Міка Раяна, така броня вперше з’явилася на німецьких танках під час Другої світової, але її також використовували у сучасних протистояннях, як от у 2003 році під час війни в Іраку і тепер на російських танках і самохідній артилерії.

Про дрони та радіоелектронну боротьбу 

 Сучасна війна практично неможлива без розгортання великої кількості безпілотників та одночасної протидії дронам противника, вважає Мік Раян. Використання Росією безпілотників — у поєднанні з її лініями оборони, великою кількістю артилерії, ударними гелікоптерами, дронами-камікадзе та більш адаптивною системою розвідки та спостереження — стало, на думку автора, головною причиною невдачі українського контрнаступу у 2023 році. 

У перші дні вторгнення засоби радіоелектронної боротьби, які традиційно вважалися сильною стороною росіян, зіграли другорядну роль. Проте зараз вони блокують комунікації між українськими підрозділами, заважають керувати дронами й уповільнюють здатність України атакувати. Попри всі старання Україна та її партнери все ще відстають від російського потенціалу радіоелектронної боротьби, про що заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний наприкінці 2023 року. 

Оборонно-промисловий комплекс РФ

На думку Міка Раяна, саме ця сфера є найбільш показовою у питанні адаптації Росії та створення її оборонної переваги. Москва отримала додаткове озброєння за сприяння Північної Кореї та зміцнила виробництво сучасної зброї внаслідок збільшення торгівлі з Китаєм, що дозволило їй придбати технології подвійного призначення, які вона більше не може купувати на Заході. 

До чого адаптувалася Україна?

Автор пише про те, що Київ за останній рік вдосконалив здатність завдавати ударів великої дальності по російських аеродромах, оборонних заводах та енергетичній інфраструктурі. 

Також Україна ефективно розробила морський ударний потенціал, використовуючи військові та цивільні датчики, ракети великої дальності і наступне покоління морських безпілотників. Внаслідок цього вдалося знищити кілька російських військових кораблів і створити новий морський експортний коридор в західній частині Чорного моря. 

Що далі?

Щоб уникнути подальших успіхів РФ, Мік Раян першочергово радить Україні розробити власний стратегічний підхід до навчання та адаптації. Українським підрозділам варто ділитися корисними навичками одне з одним швидшими темпами, щоб скоротити час навчання і стандартизувати військову тактику. 

Ключовий урок українського контрнаступу у 2023 році полягає в тому, що загальновійськова доктрина, якій НАТО вчила українських військових, застаріла. На думку Раяна, Заходу слід продовжити постачати Україні зброю, особливу таку, що забезпечить Києву стратегічну перевагу. НАТО, користуючись своїми аналітичними потужностями, мало би аналізувати досвід українських військових і на його основі формувати нові доктрини. «Україна має швидко запроваджувати та систематизувати свої нові адаптації, щоб завдати Росії якомога більше шкоди, перш ніж вона навчиться на них реагувати», — підсумовує автор. 

Матеріал підготувала Діана Горон

Фото: pexels.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відбулося?

Угорщина стала членом ЄС у 2004 році й з того часу серед європейських кіл встигла здобути собі репутацію найбільш проблемного партнера. Причиною цьому є політика угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана і його партії «Фідес». Відколи він повернувся у прем’єрське крісло у 2010 році (вперше він обіймав цю керівну посаду наприкінці 90-х), Угорщина почала шантажувати увесь Західний світ.

Прийняття багатьох рішень в ЄС та НАТО потребує одноголосної згоди всіх членів Союзу й Альянсу відповідно. Це означає, що кожна країна може зупинити рішення всіх решти, наклавши вето. Саме цим неодноразово користувався Віктор Орбан. Він блокував європейські санкції проти Росії, переговори з Україною, і досі продовжує зупиняти вступ Швеції до НАТО.

Як Угорщина втратила вплив?

Раніше Орбана у шантажі підтримували його однодумці з інших європейських країн, наприклад, партія «Право і Справедливість» (ПіС), яка керує у Польщі. Але усе змінилося з початком повномасштабної російсько-української війни. Угорщина виявилася єдиною країною в цілому ЄС, уряд якої продовжує тримати контакти з Кремлем.

Орбан зустрічався з російським президентом вже після початку великої війни в Україні й заявляв, що він не вважає Росію загрозою для Європи. Така позиція виявилася надто токсичною для колишніх союзників угорського прем’єра. Навіть близька Орбану польська партія ПіС намагається тепер триматися від нього якомога далі. Більш ліберальні політики, наприклад, лідери держав Балтії, відкрито критикують угорського політика, а новий польський прем’єр Дональд Туск заявив про «втому від Орбана».

Якщо рішення щодо блокування допомоги Україні в грудні торік обурило ЄС, то затримка Угорщиною вступу Швеції до НАТО наразилася на критику навіть з того боку Атлантики — незадоволення висловили політики США. Перед останнім голосуванням щодо виділення Україні 50 млрд євро роздратовані європейські лідери тиснули на Орбана, погрожуючи припинити фінансування Угорщини, якщо той не підтримає спільне рішення. Тиск спрацював, гроші виділили.

Чому Орбан всіх шантажує?

Коріння угорського шантажу лежить у внутрішній політиці Будапешта. Орбан з його партією «Фідес» утримують владу на своїй батьківщині вже понад десятиліття, граючи на патріотичних почуттях угорців. У кращих традиціях правого популізму політики «Фідесу» звинувачують у всіх бідах Угорщини «західних лібералів», чиновників ЄС у Брюсселі, а також американського фінансиста угорсько-єврейського походження Джорджа Сороса. 

Орбан стверджує, що він захищає «традиційні угорські цінності» від зовнішнього впливу, ЛГБТ та мігрантів. При цьому грає він і на національній травмі угорців: втраті земель, які колись належали Угорському королівству після Першої світової війни за умовами Тріанонського мирного договору. Саме через це Орбан неодноразово шантажував Україну та решту сусідів Угорщини, вимагаючи особливих прав місцевим етнічним угорцям. Втім, коли ці права задовольнили, Орбан знаходив нові причини для скарг.

Водночас в Угорщині «Фідес» укріпив свою владу, руйнуючи демократичні інституції, підпорядковуючи собі суди і медіа. Все це, разом з утисками меншин в Угорщині, спонукало ЄС заблокувати фінансові виплати уряду Орбана. Зазначимо, що Угорщина отримує від спільного бюджету ЄС значно більше, ніж туди сплачує. Саме для того, аби розблокувати європейські мільярди для Будапешта і утриматися при владі, водночас критикуючи Захід, Орбан шантажує весь Союз своїм вето.

Чого чекати далі?

Минулі шантажі угорського уряду мали успіх. Так, перед погодженням відкриття переговорів з Україною щодо членства в ЄС, які Угорщина погрожувала заблокувати, Єврокомісія розблокувала 10 із 30 заморожених мільярдів євро для Будапешта. Європейські політики заперечували зв’язок між цим рішенням і шантажем Орбана, але після нього Угорщина не суперечила початку переговорів з Україною.

Тепер угорський шантаж не працює. Політики заходу, від Брюсселя до Вашингтона, відмовляються йти на зустріч Орбану, все більше вдаючись до тиску на угорського прем’єра. Звучать навіть думки позбавити Угорщину права голосу в ЄС. Це потребує складної процедури, яку ще жодного разу не застосовували. Втім, поки таке радикальне рішення не є популярним в Європі. 

Оглядачі зазначають, що, не маючи змоги продовжувати свій шантаж, Орбан очікує, що на наступних виборах в ЄС до влади прийдуть близькі йому ультраправі сили, з якими він зможе домовитися. Наразі ж Угорщина все більше втрачає свій непропорційно великий вплив на політику Західного світу. 

Фото: Reuters/Bernadett Szabo

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Згідно з рейтингом, найменш корумпованою країною є Данія — вона отримала 90 балів зі 100. За нею йдуть Фінляндія, Нова Зеландія та Норвегія. Серед аутсайдерів: Сомалі, Сирія, Південний Судан та Венесуела.

Довідка. Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) з 1995 року розраховує міжнародна організація Transparency International. Ключовим показником Індексу є кількість балів, а не місце в рейтингу. Мінімальна оцінка означає, що корупція заполонила державу, максимальна оцінка означає, що корупції немає.

Про важливість технологій

Україна досі може перемогти Росію, але щоб зробити це, їй потрібно виграти технологічні й виробничі перегони. Україна має мати технології, необхідні для знищення російських укріплених позицій, а також обладнання для перешкоджання російським безпілотникам. Це здебільшого зводиться до вогневої потужності великої дальності, включаючи боєприпаси, ракети, авіацію, дрони і засоби радіоелектронної боротьби. Про це у Foreign Affairs пише колишній міністр оборони України, а зараз керівник Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк. 

Якщо Захід не може поставити Україні цю зброю, то він має допомогти українцям створити її самотужки. Також країни НАТО мають взяти на себе зобов’язання розробляти та виготовляти зброю спільно з Україною. «Перемога — це питання не можливості, а коректної стратегії та політики. Насамперед — це питання вибору», — підсумовує Загороднюк. 

Про фінансову допомогу США

Джо Байден закликає Конгрес виділити Україні ще 60 млрд доларів, проте республіканці головною проблемою вважають кризу на південному кордоні США. Допомога Україні, яка є одним з провідних напрямків зовнішньої політики Байдена, перебуває під загрозою припинення вперше від початку вторгнення РФ. Про це пише The Washington Post.

У середу під час багатосторонньої зустрічі в Білому домі значна фракція консервативних республіканців висловила сумнів щодо необхідності витрачати кошти на війну, що відбувається так далеко від американських берегів. Білий дім же спробував використати цю зустріч, щоб одночасно пояснити серйозність скрутного становища в Україні і відповісти на занепокоєння республіканців тим, що фінансування Києва супроводжувалося занадто малою підзвітністю.  

Про далекобійну зброю

Франція зобов’язалася передати Україні ракети SCALP. Таке рішення чинить тиск на Німеччину, щоб та надала Києву ракети великої дальності Taurus, які той просить ще з травня 2023 року. Про це розповідає Newsweek.

На сьогодні Франція вже відправила Україні близько 50 ракет SCALP. Вони відповідальні за кілька резонансних успіхів України, наприклад, удари по ключових об’єктах російської інфраструктури в Криму чи пошкодження російського флоту. «Хоч ці ракети і матимуть вплив, їх недостатньо для ведення справжньої повітряної кампанії», — йдеться у тексті видання.

Про збиття російських літаків 

Те, що українські військові збили два російські командні літаки, безперечно, є ударом по авіації Росії та приводом для підвищення морального духу ЗСУ. Про це зазначає The Guardian.

За даними Міністерства оборони Британії, Кремль має лише шість робочих A-50. Будівництво одного такого літака коштує 330 млн доларів (12 млрд грн). Видання пише, що Київ зараз, схоже, кидає виклик домінуванню Росії в Азовському морі, яке включає порти Бердянська і Мелітополя, захоплені у 2022 році. Росія ж за останні тижні зазнала низки ганебних невдач зі своєю постарілою авіацією радянських часів.

 Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Авторка тексту: Діана Горон

Що таке Тайвань?

Острів, розміром трохи більший за Одеську область, на якому живе близько 24 млн людей і який офіційно називається Китайська Республіка. При цьому його не слід плутати з Китайською Народною Республікою (КНР), яку ми звикли називати просто Китаєм. Чому склалася така ситуація?

Все почалося понад сто років тому. Тоді народні революціонери скинули понад двотисячолітню владу китайських імператорів і проголосили створення націоналістичної Китайської Республіки. Але проти неї виступили місцеві комуністи. Почалася громадянська війна. Після десятиліть протистояння та японської окупації під час Другої світової комуністи Мао Цзедуна захопили владу і проголосили КНР.

Через це націоналісти під проводом партії Гоміньдан мусили переправитися на острів Тайвань. Звідти вони продовжували претендувати на владу в усьому Китаї. Але поступово материкова КНР стала однією з найвпливовіших країн на планеті. Тому світ почав визнавати комуністів замість націоналістів. Ключове питання Тайваню тепер — не поширення влади націоналістів на решту Китаю, а збереження незалежності острова.

Чому про Тайвань стільки розмов?

Самоврядний острів зазнає серйозного тиску зі сторони Китайської Народної Республіки. Багато оглядачів побоюються можливої війни у Тайванській протоці. Такий конфлікт ризикує набрати катастрофічних масштабів, адже основним союзником Тайваню є США. Останні вже давно озброюють острівну країну, а президент Байден навіть заявляв, що американські сили її захищатимуть у випадку китайського вторгнення.

Підтримка союзників США є ключовим елементом світової системи безпеки і принциповим питанням для американського уряду. До того ж економіка Тайваню є критично важливою для цілої планети, адже на цьому невеликому острові виробляють значну частину світових напівпровідників, які використовують у безлічі електропристроїв. 

Потенційне захоплення острова Китаєм означало б значну втрату впливу США у регіоні, небезпеку для решти союзників Заходу в Азії та вагоме посилення могутності КНР. Це означало б зміну цілого світового порядку. Саме тому можливу війну у Тайванській протоці, яка може втягнути у пряме протистояння дві найбільші ядерні держави, називали однією із найбільш катастрофічних загроз, до яких може призвести війна в Україні.

До чого тут Україна?

Велика кількість аналітиків, міжнародних оглядачів та політиків зазначала, що події в Україні напряму впливають на рішення Китаю щодо Тайваню. Загроза вступити у війну проти США є значною, тож уряд у Пекіні оцінює рівень, до якого країни Заходу здатні захищати своїх союзників. 

Якби Україну залишили напризволяще перед обличчям російської загрози, це означало б, що диктатури можуть нападати на своїх сусідів без жодних наслідків для себе. Така ситуація могла б спровокувати Китай до небезпечного нападу на Тайвань і загроза початку ядерної війни значно б зросла.

Самі тайванці також бачать схожість власної ситуації з українською. На початку повномасштабного російського вторгнення жителі Тайваню виходили на акції на підтримку України, а уряд острова виділив гроші на відбудову української інфраструктури. З обранням нового президента, партія якого виступає за незалежність острова і навіть за зміну назви країни з Китайської Республіки на Республіку Тайвань, потенційну кризу у стосунках з КНР називають одним із найбільших ризиків 2024 року.

Фото: Pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики